Ми з Нелею одружені трохи більше 6 років. Коли я познайомився з нею, вона вже була розлучена. Мене це анітрохи не збентежило. Втім, як і той факт, що до неї в мене серйозних стосунків не було.
Ми зустрічалися близько півроку, після чого я зробив пропозицію. Неля відмовилася жити разом із моїми батьками. Мовляв, дорослі вже, потрібна своя квартира. На той момент я заробляв не так багато, щоби відкладати на своє житло. Але орендовану квартиру міг.
Щоби заробити на свій будинок, я вирішив поїхати за кордон. Друг підказав перевірене місце, де мені допомогли влаштуватися. Виїхав. Приїжджав досить рідко, хотів якнайшвидше зробити свою дружину щасливою.
Знадобилося півтора роки, щоб купити житло. А потім потрібні були гроші на ремонт. Знову поїхав.
Потім дружина почала натякати, що нам потрібна машина. Я йшов у неї на поводі. Знову поїхав, знову працював і нічого навкруги не бачив за роботою. Останні кілька місяців я нарешті живу вдома, повернувся в Україну, вже встиг знайти роботу. Думав, що нарешті все вгамується.
Але сталося те, чого я ніколи не зрозумію. Якось я прийшов додому раніше, ніж звичайно, і почув, як дружина розмовляє з подругою по телефону. Вона була така захоплена, що навіть не помітила мене.
Від слів Нелі у мене аж ноги підкосилися. «Ір, ну ти чого, які діти?! Я не збираюся народжувати, принаймні, не для нього. Я ж не люблю його, забула, чи що?» – весело говорила Неля.
Після стільки років сімейного життя почути таке — як у прірву. Я стояв у дверях і не міг повірити своїм вухам. Я робив для дружини все, думав, що ось-ось, і ми нарешті зможемо жити тільки для себе. А виходить, що дружина знайшла ідеальний спосіб використання мене.
Я став ніби ручним: робив усе, що вона могла лише побажати. Звичайно, я не став тягнути кота за хвіст і поговорив із дружиною. Вона почала виправдовуватись, що я все не так зрозумів. Мовляв, це вона мала на увазі час, коли ми познайомилися, і вона тільки придивлялася до мене. Зараз все інакше.
Не знаю, як тепер сприймати її слова. Спочатку я подумав, що, мабуть, накрутив себе. Раптом я почув і розтлумачив собі дійсно щось не так? А потім я запитав дружину:
«Якщо це все неправда, тоді ми можемо подумати над тим, щоб народити дитину? Потрібний момент може ніколи не настати, час такий швидкоплинний.»
У відповідь дружина багатозначно подивилася на мене і сказала, що поки не готова до дітей, ситуація в країні важка. Але було в її погляді щось таке чуже. Тоді я зрозумів, що та телефонна розмова все-таки була правдою.
Ще ніколи в житті я не почував себе настільки обдуреним і нещасним. Невже ці роки моя дружина просто банально мною маніпулювала? Як знайти сили, щоб пережити розлучення? Не можу навіть думати про це. І за що? Чому раніше не сказала, що не кохає?
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Містечко у нас невелике, всі знають одне одного. Я не заміжня, мені 26 років. Молодий чоловік років тридцяти. У симпатичному коричневому піджаку. Соромитися я не стала. Кавалер замовив собі якийсь коктейльчик і цілив його протягом усього вечора. Я ж попросила у офіціанта шашлик, гарнір, тарілку морепродуктів та морозиво. Погляд мого Олега з розслаблено закоханого став тривожним
- Три роки тому від мене пішов до іншої чоловік. Я з двома дітьми відмовилася від аліментів але залишилася в квартирі свекрухи. В цьому ж будинку живе нездоровий старший брат колишнього чоловіка. Вчора прийшла Антоніна Василівна. Або я зголошуся на її умову, або збираю з дітьми речі
- Що я тільки не робила, під яким приводом не старалася завести розмову, дочка мене навіть слухати не хоче. Анна переконана в тому, що сходивши до РАЦСу з іншим чоловіком я зрадила батька. Але ж я не можу все життя носити чорну хустину. Лише старша дочка знайшла до Анни доріжку, після чого все розповіла мені. Боюсь, добром це не закінчиться
- І тоді мама покликала нас з братом на серйозну розмову. Вона змогла сплатити собі дорогу, а решту поділила між нами з братом. І поїхала на роки доглядати старих синьйорів. Наступного дня після того, як я дізналася, що чекаю дитину, мама оголосила нам з братом про те, що вирішила повертатися. Квитки вже куплені, тож чекайте, діти дорогі. І це була хороша ідея, що я не взяла з собою чоловіка, так він не побачив моїх сліз
- Я ще не заміжня, без діток. Кілька років тому виїхала з нашого селища на Херсонщині в Київ. А минулого року довелося забрати до себе в орендовану квартиру маму й тата, самі розумієте, чому. Вже сім місяців я віддаю батькам половину зарплати, а сама живу фактично у злиднях, більше немає сил