У мене є молодша сестра – улюблениця моїх батьків. Так сталося, що з дитинства все найкраще й гарне діставалося саме їй, може, тому що вона була молодшою в нашій родині.
Я рано вийшла заміж і поїхала з чоловіком із сусіднього обласного міста… Народила двох діток.
А сестра залишилася у батьківській квартирі. Вся турбота і вся увага звичайно ж діставалася їй. Але я була не в образі… Сама поїхала.
Пізніше, за кілька років, я випадково дізналася, що батьки купили їй особисту квартиру, крім оплаченого навчання в університеті. Вона здобувала спеціальність педагога.
Закінчити вуз, сестра не встигла, почала зустрічатися з нашим сусідом і вже чекала дитину. Взяла академіку, а потім узагалі про навчання забула. За першою дитиною, пішла друга та третя…
Її хлопець виявився гравцем і всі гроші програвав у автоматах та на ставках.
А потім втягнув її в якісь махінації та так, що вона відразу втратила подаровану батьками квартиру. І можна сказати залишилася з дітьми на вулиці.
Ну куди їй ще йти… Звісно ж до батьків, до нашої спільної квартири.
Ось уже кілька років вона з дітьми мешкає саме там. Сама не працює. Живе на допомогу та пенсію батька та матері.
А нещодавно, коли я приїхала їх відвідати, сестра заявила: «Віддай нам квартиру, у тебе ж є своя». А у мене діти, мені ніколи не купити.
Найприкріше, що мама їй потурає і хоча, вона не заводила зі мною цю розмову, але я більш ніж впевнена, що вона солідарна з сестрою.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.
