У мене є молодша сестра – улюблениця моїх батьків. Так сталося, що з дитинства все найкраще й гарне діставалося саме їй, може, тому що вона була молодшою ​​в нашій родині.

Я рано вийшла заміж і поїхала з чоловіком із сусіднього обласного міста… Народила двох діток.

А сестра залишилася у батьківській квартирі. Вся турбота і вся увага звичайно ж діставалася їй. Але я була не в образі… Сама поїхала.

Пізніше, за кілька років, я випадково дізналася, що батьки купили їй особисту квартиру, крім оплаченого навчання в університеті. Вона здобувала спеціальність педагога.

Закінчити вуз, сестра не встигла, почала зустрічатися з нашим сусідом і вже чекала дитину. Взяла академіку, а потім узагалі про навчання забула. За першою дитиною, пішла друга та третя…

Її хлопець виявився гравцем і всі гроші програвав у автоматах та на ставках.

А потім втягнув її в якісь махінації та так, що вона відразу втратила подаровану батьками квартиру. І можна сказати залишилася з дітьми на вулиці.

Ну куди їй ще йти… Звісно ж до батьків, до нашої спільної квартири.

Читайте також: Ми прожили у шлюбі близько 10 років. Будь-яке в житті бувало, але ми були щасливі. Чоловік завжди був уважний до мене, слова грубого не скаже, квіти, подарунки часто дарував. Нам багато хто заздрив і казав, що у нас ідеальний шлюб. Так би можливо тривало завжди, якби до нас не переїхала жити його мати

Ось уже кілька років вона з дітьми мешкає саме там. Сама не працює. Живе на допомогу та пенсію батька та матері.

А нещодавно, коли я приїхала їх відвідати, сестра заявила: «Віддай нам квартиру, у тебе ж є своя». А у мене діти, мені ніколи не купити.

Найприкріше, що мама їй потурає і хоча, вона не заводила зі мною цю розмову, але я більш ніж впевнена, що вона солідарна з сестрою.

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.