Нещодавно мені виповнилось 45 років і чоловік захотів мене “розгрузити” від клопотів з приготування святкового столу, і запропонував все відсвяткувати в ресторані. Я така була щаслива. Туди ми покликали найрідніших, в тому числі і батьків, хотіли зробити їм приємне. Я ж була впевнена, що мама зрадіє такому повороту подій, оскільки живе в селі, і нічого крім нього не бачить. Та все сталося не так, як гадалося

Нещодавно мені виповнилось 45 років і чоловік захотів мене “розгрузити” від клопотів з приготування святкового столу, і запропонував все відсвяткувати в ресторані. Я така була щаслива. Туди ми покликали найрідніших, в тому числі і батьків, хотіли зробити їм приємне. Я ж була впевнена, що мама зрадіє такому повороту подій, оскільки живе в селі, і нічого крім нього не бачить. Та все сталося не так, як гадалося.

“Клопіт через гостин”. Я й подумати не могла, що моє запрошення в ресторан наробить такого “шуму”.

Я з чоловіком і двома дітками живу в своїй квартирі. Обоє працюємо, діти навчаються.

Тут я бачу багато дописів про свекруху, а я хочу описати ситуацію, яка трапилася з моєю мамою.

Річ у тім, що моя мама не любить виходити зі свого звичного режиму життя. Вона живе у селі, працювала лише до першого декрету. А взагалі у моєї мами нас троє дітей, я і ще двоє моїх братів, тому так склалося, що вона стала домогосподаркою.

Ми дорослішали, а мама з роками не молоділа, вся в роботі, городи, домашнє господарство і так толком нікуди не ходила, жодного разу не була на відпочинку, про море я взагалі мовчу, вона його не бачила.

Тепер ми вже дорослі в нас у кожного свої сім’ї.

Ми часто їздимо один до одного в гості, але найчастіше зустрічаємось у мами.

Нещодавно мені виповнилось 45 років і чоловік захотів мене “розгрузити” від клопотів з приготування святкового столу, і запропонував все відсвяткувати в ресторані.

Я така була щаслива. Туди, звісно, ми покликали найрідніших, в тому числі і наших батьків, хотіли зробити їм приємне.

Мама була в ресторанах тільки тоді, коли ставали на рушничок щастя всі її діти, та з того часу спливло багато води.

Я ж була впевнена, що мама зрадіє такому повороту подій.

Я так хотіла щоб вони розслабилися і отримали задоволення, побачили трошки більше і я навіть не уявляла що цим запрошенням додам мамі нового стресу.

Вона так розпереживалась, що почала мене вмовляти, щоб ми запросили лише молодь, вони старі і їм вже цього не потрібно, і ніякі мої прохання не змогли її переконати.

Бачили би ви її щасливе обличчя, коли я сказала, що зроблю для них свято вдома, вона готова була мене розцілували.

Читайте також: Я в неділю одягла гарно чоловіка, дочку, себе, і направились ми всі до церкви. Свекруха стояла в той час біля воріт. – Ти що, їмость, що таке на себе нап’ялила? Що тільки люди подумають? – Та мене слова Віри Павлівни не зачепили. Але те, що ми прийняли її в своєму особняку, це велика помилка. Чого вартують тільки засмальцьовані білі крісла у вітальні, з якої вона зробила “кімнату молитви”

Напевне нашим батькам це не потрібно. Вони звикли до іншого життя, а ми можемо їм дарувати нашу любов і увагу в простих речах, робити їх щасливими просто своєю присутністю, і я зрозуміла, що наших батьків не дорогі вчинки роблять щасливими, а звичайна увага, повага та любов.

Саме це робить їх щасливими і продовжує роки життя. Бережіть те, що ви досі діти для своїх батьків.

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua