Тема, звичайно, дещо затерта, але всеж хочу поділитися. Нещодавно народилася у нас донечка, так довго її чекали, що для нас головне було, щоб вона народилася живою і здоровою. Як назвати, особливо і не замислювалися. Та втрутилася рідня чоловіка, через них тепер ледве змушую себе на доньку дивитися. Назвали за золото…
Після народження донечки стали перебирати варіанти і ні на одному не зійшлися. Після тижня сварок втрутилася рідня чоловіка, вірніше його бабця. Сказала: назвете Мар’яна – родинне золото дарую.
Звичайно,чоловікові пропозиція сподобалася, хоча його власний початковий варіант був Софія.
В результаті назвали Мар’яною. Але коли я сиділа в РАГСі в черзі, було дивне відчуття, що щось не те я роблю, але я уваги не звернула, а ім’я при реєстрації як ніби видавлювала з себе і пошепки тільки змогла вимовити.
Зазвичай кажуть, що ім’я може наснитися під час очікування малюка. От мені й снилося два імені, але це більше від того, що читала про них перед сном. А ось свекрусі моїй приснилося ім’я Дарина і уві сні їй кажуть:
«Ось дівчинка вам, це дар, Дарина звуть».
Чоловікові спочатку подобалося, і донечка мені посміхнулася на Дарину, але склалося, як я розповіла.
Тепер у нас Мар’яна і я просто не переношу це ім’я. Воно не її, не підходить їй. Почуття тривоги якесь у мене.
Всі кажуть: «О, яке незвичайне гарна ім’я», а мене аж трясе. У мене відчуття, що дочка моя буде «білою вороною» серед однолітків. Мені навіть дитину хрестити не хочеться, тому що Марією охрестять.
Звинувачую себе, що не думала про це раніше, що не цікавилася значенням імені, а просто назвали за баине золото. А тепер я не знаю, як бути. В голові дурні думки. Я на все згодна, аби позбавити дитину і себе від цього імені, переназвати її. І золото бабці в обличчя хочеться кинути…
Автор: Христина
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- П’ять років минуло з того часу, як ми з сестрою перестали спілкуватися. І ось днями Анна мені написала повідомлення в одній із соц. мереж. І хоч мені дуже сумно без неї, бо росли ми з Анною наче сестри близнючки, та пробачити вчинок її чоловіка я не можу. Надто сильно він нам нашкодив свого часу. Дмитро прекрасно знав, що до суду я на нього не подам, бо надто сильно люблю сестру!
- Ми з живемо у великому будинку разом з мамою чоловіка. У Віри Павлівни в домі багато вільних кімнат, вона казала, що їй самотньо самій і запросила нас, поки ми з Олексієм не придбали ще своє житло. І ми на свою голову погодилися. Живемо, але мене все дратує до дрібниць. Поясню, чому. Все почалося з наших заручин, коли моя майбутня свекруха сказала Льоші: “Ти поспішаєш, дивися щоб не пошкодував”! Весілля було за її сценарієм. Я не пробачила. Вона лізе у все «куди пішли», «чому мені не сказали, що затримаєтеся», «що приготувати», а коли кажеш, що приготувати – свекруха готує не те, а на свій смак і багато, ніхто не з’їдає, летить у смітник. Віра Павлівна постійно гладить речі мого чоловіка, коли вони не потребують прасування. Днями причепилися до Льоші, що у нього маленький заробіток, а їй в її віці хочеться краще і якісніше харчуватися
- За вечерею донька сказала, що з нетерпінням чекає, коли знову побачить Марічку та маленьку Кароліну. Роман почервонів, а мені знадобився час, щоб прийти до тями і розкласти усе по-поличках. Лише на другий день я запитала чоловіка, хто така Марічка. Він мовчав, змінюючи колір лиця, як хамелеон, і я почала змушувати його відповідати на мої питання. Це в голові не вкладається. В мого чоловіка є позашлюбна дитина, а моя рідна сестра – її мама!
- Денис зателефонував мені, щоб спитати, як готувати відбивні і варити супчик, бо Наталя, бачте, образилась на нього, що він відмовив їй в покупці дублянки. Я як це почула, давай їй дзвонити, але виявилося, що Наталя заблокувала мій номер. Вона в нас сама знаюча і сама розумна і їй нічиї поради не потрібні. Зі свого боку мені шкода мого братика, що в нього така сім’я. Він у мене добряга і трудоголік. Та Наталка не цінує в ньому ці якості
- В церкві людей було не багато, мабуть через негоду. Та мій сусід Петро приїхав із невісткою, це я вже побачила, як підходила до воріт церкви. Після служби всі повільним ходом рухались до домівок. Я також боялась послизнутись і впасти, тому особливо не спішила, тай думала, що можливо сусіди мене покличуть, щоб підвезти. Аж тут такі верески, мій сусід Петро вигукував, щоб невістка вийшла з машини