В нас з чоловіком двоє дітей. Два сина.
Ми вже на пенсії, але маємо дачу, яку збудував сам чоловік, і проводимо там переважно свій час.
Чоловік мій працював на шкідливій роботі, тому пенсію має хорошу. Нам з цього приводу всі родичі заздрять, але ніхто не думає про те, якою ціною далась йому та пенсія.
Багато років ми лікувалися і стараємось час від часу їздити чи то в Трускавець, чи де інде, на різні процедури. Всі бачать вже кінцевий результат.
Та я не про це.
Старший наш син дуже успішний. Ще до одруження він їздив по заробітках, потім пробував відкривати різні бізнеси. Скільки всього перепробував, поки знайшов своє. Зараз в нього гарний будинок, бізнес, робота, дружина-красуня і двійко діточок.
Молодший син же чекав на те, щоб ми з чоловіком йому допомогли.
Таку ж обрав собі і дружину. Все Олена в наш гаманець заглядала.
На день народження собі подарунки сама обирала, нам лише ціну говорила. Жити з нами вони не захотіли, а пішли на орендовану.
Спершу син натякав, щоб ми за неї платили, бо свого часу йому не допомогли “стати на ноги”. Він також хотів бути бізнесменом, як брат, але в нього до того хисту нема, до чого тут ми.
Коли Олена зрозуміла, що ми сильно фінансово допомагати не будемо, почала нас уникати.
Цього року навіть на Різдво не приїхала і не привітала. Я сильно з цього приводу не хвилююся.
Говорила вона з нами через зуби і це зазвичай, коли щось стосувалося дитини (в них з Василем син росте)
Як я не намагалася знайти з нею контакт, нічого не виходило.
І ось нещодавно приїхали вони до нас на дачу. Невістка з телефону не вилазила, нічого мені не допомагала, але в одну мить її ставлення до нас змінилося.
Річ в тім, що чоловік сказав Василю, що допоможе їм з квартирою, дасть на перший внесок іпотеки, бо скільки можна по орендованих мотатися.
Та як про це дізналася, давай біля мене крутитися. До вечора була і домашня піца приготовлена і налисники посмажені.
Ну чому, щоб тебе поважали і цінували, треба “платити гроші”?
Мені так неприємна ця ситуація…
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило
- Я відмінила усі святкування в родичів, бо ювілей найкращої подруги не кожного року. І собі і дочці я купила гарні сукні і з нетерпінням чекала дня “х”. Та на диво, Юлька мене не запрошувала. Я вирішила піти до неї на чаювання і заодно дізнатися, де ресторан, на котру годину. Подруга ще з порогу зробила спантеличений вигляд. Таке завершення розмови я аж ніяк не очікувала. І я і дитина йшли додому не те слово – засмучені!
- Та скільки ж можна було Людці жалітися мені на свого Максима! Він такий хороший чоловік і людина! О я його й забрала собі, всі зусилля до цього доклала. Тепер в нашому райцентрі тільки про це й балачок, ніби в людей інших турбот і проблем немає, чудні. Моя подруга влаштувала своєму благовірному сцену, зламала квітку і ображалася на нього цілий день
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла