fbpx
життєві історії
Нещодавно  здивувала знайома: «Подаю на розлучення!» 12 років разом, дочка-школярка, хороша мирна сім’я без сварок. Я дивувалася – як так? Вислухавши всю розповідь, все встало на свої місця. Чоловік купив квартиру потай від дружини. А ви б пробачили чоловіка за покупку нерухомості у вас за спиною?

Нещодавно  здивувала знайома: «Подаю на розлучення!» 12 років разом, дочка-школярка, хороша мирна сім’я без сварок. Я дивувалася – як так? Вислухавши всюо розповідь, все встало на свої місця. А ви б пробачили чоловіка за покупку нерухомості у вас за спиною?

В молодості ми з чоловіком жили у його батьків. На мої боязкі прохання помити руки після вулиці, а потім тягнути їх до дитини, мені відповідали: «Наша квартира, не влаштовує – речі збирай».

Двері до нас в кімнату відкривалася з ноги. Свекор міг закурити в залі, коли ми з донькою там. Свекруха викидала мою білизну – занадто відверте, треба бабусині рюші носити.

Я терпіла, міцно запам’ятавши урок – я не в себе вдома.

Ми з чоловіком переїхали від свекром 10 років тому. Мій дідусь захворів і потребував догляду. Я була в декреті, часу на дитину і діда цілком вистачало. Дідусь, в обхід мами і дядька, написав на мене дарчу на квартиру. Дід ще живий – йому майже 80 років. Але живе він в будинку для літніх людей, сам так вирішив. Я його відвідую, пару раз на місяць.

Чоловік дуже болісно ставиться до того, що квартира в моїй власності. А кілька років тому його «відпустило». І тоді ж він почав приносити додому в два, а то і в три рази менше грошей, ніж раніше. Мені б тоді насторожитися, але я звикла йому вірити.

Свекруха, 7 років тому залишившись вдовою, піддалася на умовляння старшої дочки, продала свою квартиру і переїхала, віддавши різницю в ціні доньці на житло. Чоловік тоді волосся на собі рвав за те, що відмовився від батьківської спадщини з користь матері.

Зараз мати чоловіка хворіє. Від її будинку до лікарні – 11 зупинок на автобусі. І вона вирішила перебратися «ближче до цивілізації». Але – не до дочки та їй відразу сказала – нічого робити, а до нас, як я думала. А що ще я могла подумати, побачивши її з сумками на порозі?

Знайома ситуація – приживалка в чужій хаті. Як я колись.

Мені про майбутній переїзд ніхто не сказав. І її поява на порозі стало сюрпризом. Чоловік почав виправдовуватися:

– Ми ж колись жили у мами, нехай тепер вона у нас поживе!

Жили? Ми там жили? Не знаю, як чоловік, я там виживала, щодня киваючи собі нерви з його матір’ю. Стільки бруду на мене тоді було вилито, скільки «приємного» я ​​вислуховувала майже щодня. Згадувати противно. І я повинна була терпіти цю жінку в своїй квартирі?

Приблизно так я їй і сказала. Дозволила переночувати у нас – не гнати ж проти ночі, і порадила поїхати до дочки, прямим текстом сказав, що я їй не рада.

– А з чого ти взяла, що я до доньки поїду? Я буду жити в квартирі сина. Коли будинок здадуть, – «обрадувала» мене свекруха.

Думаю – яка квартира сина? Що за така нерухомість є у мого чоловіка, про яку я не знаю?

Розташувавши непрохану гостю, я влаштувала чоловіку допит. І ось що я почула:

– Я не полінувалася – перерила всі сайти забудовників нашого міста і знайшла-таки планування подібних квартир. 6,60 квадратних метра – житлова площа однієї з цих «студій».

І дійсно, такі квартири можна навіть на маткапітал купити, якщо встигнути вчасно.

– У тебе ж є квартира. Я теж хотів. Підвернулася мені студія недорого. Я позичив гроші у друзів і взяв кредит на 3 роки. Будинок готовий до здачі. Це було вигідне вкладення – зараз така студія коштує більше. З боргів – залишилося трошки і три платежу. Ваня поки терпить. Там до лікарні – всього нічого, нехай мама поживе поки, підлікуватись. І, якщо вже ти про все дізналася, треба буде сходити, від своєї частки відмовишся. Адже це моя квартира!

Я відразу згадала, що грошей додому чоловік став приносити менше. Те на роботі відняли за косяк, то штрафи, то хабар за порушення. Він почав активно «допомагати» мамі і сестрі, щомісяця звітуючи переді мною за немаленькі для нас суми.

У нас – дочка-школярка. Заняття з англійської мови, шкільні потреби (підручники, подарунки, ремонт, охорона, форма), продукти, комуналка – останнім часом майже все лежало на моїх плечах. Поки мій чоловік носив гроші з сім’ї на свою квартиру.

То якого, вибачте, біса, я повинна від чогось відмовлятися? Знайшов би другу роботу, гасив би з неї борги, не ущемляючи нас з донькою, без проблем – пішла б і відмовилася. А так…

Чому чоловік не сказав, що збирається зробити таку покупку? Чому не порадився? Ми б розподілили поточні витрати так, щоб на мій гаманець не звалювалося забезпечення сім’ї. Виходить, борг за квартиру він виплатив за мій рахунок.

Питаю, а на матір чому не оформив? Раз так любиш?

– Ага, щоб вона все сестрі віддала? Ні. – зволив відповісти чоловік.

Після розмови з чоловіком, я дала їм з матір’ю півгодини, щоб покинути мою квартиру. Чоловік брехав кілька років, а зараз плоди моїх праць хоче віддати матері! Поселити її в квартиру, заради якої я надривалася, забезпечуючи сім’ю при вічно «оштрафованого» чоловіка?

Я збираюся подати на розлучення і поділ майна. Я поділю цю студію. З’їздимо з донькою, відпочинемо. Я адже 3 роки у відпустці не була – все працювала, щоб сім’ю годувати. Я це заслужила.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page

facebook