У нас з чоловіком двоє дітей.
Старша дочка давно заміжня, подарувала нам з чоловіком дві онучки, в яких ми з чоловіком душі не чуємо.
З невісткою Оленою в мене чудові стосунки. Ми часто зустрічаємось то в нас то в них. Також гарно ми ладнаємо і зі сватами.
Живуть вони в своєму будинку, тому, особливо влітку, ми часто зустрічаємось у них, щоб посмажити шашличок.
Ніколи Олена на мене не жалілася і я почувалася хорошою свекрухою.
Так я думала буде і з молодшим сином і його дружиною.
Василь одружився на Лесі п’ять років тому. Поки з дітками вони не спішать, а я і не наполягаю, бо часи важкі і не знати, що буде завтра.
Але головна причина, що з дітками треба почекати, є їх квартира, яку вони взяли в іпотеку.
– Ми хочемо якнайшвидше виплатити все з Лесею і зі спокійною душею думати про діток!
Я їх лише підтримала і похвалила. Зараз молодь розумніша, ніж ми колись були. Зважують всі за і проти.
Спершу Леся з Василем жили на орендованій, а через менше ніж рік часу в’їхали в своє житло.
До мене Леся особливо не приїжджала. Василь один відвідував нас з батьком.
Але і тут я мовчала. Ну не буду ж я лізти в душу людині.
Сину добре, а це найголовніше.
Коли син вперше з невеличкою сумкою постав на нашому з чоловіком порозі, я ледь не стерпла, бо подумала, що вони посварилися, а там і до розлучення не далеко. Але причина його приходу геть інша.
Виявляється, Василь занедужав, а Леся не знала, як з цим боротися, тому відправила його з жаром до мами.
Василь захищав свою благовірну.
– Мам, Леся хвилюється, що щось упустить і мені стане гірше. Та й боїться, що підхопить щось від мене, а якщо ми вдвох зляжемо, то хто працювати і іпотеку платитиме?
Я дивувалася, бо ми з чоловіком вже не молоді і також швидко підхоплюємо “бацилки”, але проти волі сина з невісткою не йшла.
Майже тиждень в нас Василь пролежав. Але здивувало мене навіть не те, що ми з чоловіком за свої гроші в аптеку бігали, а те, що Леся жодного разу чоловіка не провідала. Вона лише раз в день телефонувала, і питала, чи краще йому.
Та я б на її місці зайшла в супермаркет, набрала фруктів різних і провідала чоловіка.
Але почнімо з того, що я б свого чоловіка в такому стані до мами не відправила, а сама б доглядала.
Я б зрозуміла Лесю, якби вона при надії була, чи з немовлям на руках, але в них навіть собачки немає.
І так вже п’ять років я доглядаю сина, поки він хворіє. А останнім часом мій чоловік почав підхвачувати всі болячки після Василя.
Я вже знаю, як поставлю на ноги сина, то тут же зляже і мій Степан.
Я не розумію свою невістку, ну чесне слово. Боюсь подумати що буде, коли в них з’явиться дитинка.
Василь дорослий і може сказати, що його турбує. А немовля ж цього не зробить, а буде просто вередувати.
Що тоді Леся робити буде? До мене дитя відправляти чи до своїх батьків?
Невістці під тридцятку, але поводиться, як мала дитина.
Я знала, що нічого гідного з цього шлюбу не вийде, але хіба ж мою думку хтось бере до уваги.
Але що дивно, Василь у всьому захищає і вигороджує дружину. Його не дивує, що Леся не намагається бути поруч у важкі часи.
А одного разу я спитала Василя, що робить Леся, коли сама хворіє. Може, до батьків своїх їде?
Але ж ні. Мій син догоджає дружині у всьому. І бульйончика варить і за вітамінками в супермаркет і за препаратами в аптеку.
То він про неї може дбати, а вона про нього, бачте, ні.
А як би ви відносились до такого вчинку невістки?
Це взагалі нормально, чоловіка з жаром виставляти за двері?
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
