Невістка Катерина товстюча, так що ще робить: прихожу вночі на кухню води склянку випити – вона сидить з тарілкою Олів’є і бутербродами, дивиться серіал з телефону і наминає. Це в неї почалося, як хлопці студентами стали. Не знає, куди себе подіти, з роботи – за стіл. Я он бігаю, обливаюся. А їй – їсти. Син вже дивиться на неї з відразою…
Чоловік з невісткою живуть вже 22 роки разом, все життя ми з ним прожили в одному будинку, дуже мирно, до речі. Ми з чоловіком завжди допомагали їм з онуками, нашими хлопчиками-близнюкам, Михайлом і Володимиром.
Я пропрацювала в адміністрації нашого міста на держслужбі. Зараз вже на пенсії. Три роки тому я овдовіла.
Син працює там же, при нашій адміністрації, водієм службових машин. А невістка – вчителька історії і завуч школи з виховної роботи.
Невістка розповніла ще після народження хлопчиків: до цього була тонесенькою, мов тростиночка, здавалося, вітром знесе. Але потім роздобрішала, і їй навіть йшло.
Росли хлопці, ми всі працювали, жили дружно, майже без конфліктів, хіба що бували якісь дрібниці. А так все було чудово.
Але ось Міша й Володя виросли, два роки тому закінчили школу і вступили в столиці до університету.
Приїздять додому раз на місяць, частіше не виходить. А ми живемо у селищі Чернігівської області.
Так ось. Коли хлопці вилетіли з сімейного гніздечка і з-під її материнського крила, з невісткою Катериною почало щось відбуватися. За два останні роки вона набрала майже 20 кілограмів і зараз важить сто кіло! При цьому вона не звертає на свій зовнішній вигляд уваги, не слідкує за собою, а продовжує їсти! Їй важко ходити, в двері скоро не пройде – а вона не зупиняється!
Вже й так товстюча, так що ще робить: прихожу вночі на кухню води склянку випити – вона сидить з тарілкою Олів’є і бутербродами, дивиться серіал з телефону і наминає.
Як я вже сказала, це в неї почалося, як хлопці студентами стали. Не знає, куди себе подіти, з роботи – зразу за стіл. Син відмахується від мене зі словами «Та не чіпай її, мамо!», але я ж бачу, що він вже дивиться на неї з відразою. А, може, у нього і є вже хто, і я його не осуджую.
Я он бігаю, обливаюся – почала слідкувати за собою, як лишилася сама. Але я й при чоловікові завджи стежила за собою, просто зараз, на старість, ще більше уваги треба приділяти і тілу, і душі. Я й Катю намагалася залучити, та де там! Це ж треба встати о 5-й щоб до роботи пробіжку зробити. ЇА їй одне головне – аби їсти. Ну, нехай на себе нарікає, якщо щось зі здоров’ям, чи чоловік її на іншу змінить з часом. Просто важко на це дивитися, чесно.
Автор – Олена М.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну