fbpx
життєві історії
Невістка розвела в моєму дворі і в хаті «балаган». Масажисткою вона стала, бачте. У 40 років з гаком. Двадцять років з нами прожили, а тепер хочуть власне житло в райцентрі. Прохідний двір влаштувала. Бо їдуть до неї з усіх сусідніх сіл. А знімати житло не хочуть, син її підтримує. Ці безкінечні жіночки, чоловіки, не знайомі мені, шастають туди-сюди по моїй території, бо приймає вона їх в колишній дитячій кімнаті

Прожили син з невісткою в одному з нами домі двадцять років, діти вже в них виросли. Онучка на останньому курсі вишу навчається, внук – на першому.

Син все життя працює на залізниці в райцентрі, на станції. А невістка довго зовсім не працювала, дітьми займалася. Нам по господарству допомагала а потім то там, то сям підробляла.

І ось у 44 роки вона надумала власну справу розпочати. Поїхала на місяць аж у столицю, вивчилася там на масажиста. І почалося для мене «веселе» життя…

Син допоміг їй все необхідне купити, стіл там спеціальний, масла, креми для початку і все таке.

Спочатку до нас тільки її подруги ходили з нашого села, потім подруги і родичі тих подруг… І так далі. Слава, як кажуть, пішла. Тепер у неї клієнти і з райцентру є, займається вона цим вже два роки.

Весь цей час в нашому з чоловіком будинку – прохідний двір. Ці безкінечні жіночки, чоловіки, не знайомі мені, шастають туди-сюди по моїй території, бо приймає вона їх в колишній дитячій кімнаті. Причому, в будь-який час ранку, дня, вечора, бо вона підлаштовується під своїх любих клієнтів. В день буває до 5-7 людей. Це нестерпно!

Мій чоловік ставиться до цього простіше, спокійніше, а от мене невістчина діяльність неймовірно напружує.

Але зробити щось я не в силах, бо син її підтримує, вона стала гарно заробляти.

Вони, бачте, хочуть власне житло в райцентрі. Або самі переїдуть, або комусь із дітей буде, нерухомість, як каже син, ще ніколи нікому не завадила.

А знімати вже зараз житло вони не хочуть, як і платити в райцентрі за оренду якогось приміщення під кабінет масажу. Навіщо витрачатися? То ж ще і добиратися туди щодня прийдеться, а так всі їдуть до неї.

Як я вже сказала, син її підтримує. А ось що відчуваю я і як мені тепер у власній оселі – мало кого хвилює…

Автор – Олена К.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, dom.zhovta.ua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook