fbpx
життєві історії
Невістка в мене з Харкова, синочок працював там в університеті, от вони і познайомилися. Мені, щиро кажучи, не подобалося, що вона не киянка, але я раз висловилася на цю тему і далі мовчала. А тепер він хоче привести її в мою квартиру, ще чого

Невістка в мене з Харкова, синочок працював там в університеті, от вони і познайомилися.

Мені, щиро кажучи, не подобалося, що вона не киянка, але я раз висловилася на цю тему і далі мовчала. А тепер він хоче привести її в мою квартиру. А я відповім – ще чого!

Я все життя витратила на те, щоб забезпечити улюбленого сина всім необхідним. А тепер замість подяки отримую від нього лише закиди в тому, що чогось недодала.

Коли з татом Богдана ми розлучилися, нам із сином довелося з’їхати і тулитися в малосімейці, що дісталася мені у спадок від батьків. За кілька років ми абияк зуміли пристосуватися до ситуації, і все було цілком непогано, хоч місця було неймовірно мало.

Тільки через 1о років, після закордонних заробітків, я змогла купити собі невеличку двокімнатну квартиру в новобудові, у якій зараз і мешкаю.

Коли Богдан подорослішав і вивчився, поїхав попрацювати у Харків, там осів і зустрів тамтешню дівчину, вони одружилися, жили у квартирі її бабусі.

І ось коли події в україні стали розвиватися таким сумним чином, син і невістка перебралися у Київ. І Богдан сказав, що вони житимуть зі мною!

Спочатку, дізнавшись про його плани, я засмутилася. Розуміла, що це нікуди годиться. Нікому від життя в тісноті спокою і добра не буде.

Тому я їм відмовила і запропонували йти на орендоване житло. Я вважаю, що я права на всі сто. Більш ніж упевнена, що невістка має види на мою двушку.

Але тепер син ображається, що я не подарувала нової квартири молодій сім’ї, а сама не пішла в ту стару малосімейку, з якої недавно виїхали квартиранти. Син вважає, що я чудово жила б у малосімейці. А йому з дружиною потрібно більше простору, адже скоро й онуки з’являться.

Що сказати, сама винна, що такого чоловіка виростила. Я на його закиди не ображаюся. Тільки відповідаю, щоб сам спершу попрацюй з моє, а потім права свої заявляй.

Богдан у відповідь тільки супиться і пропадає тижнями, поки йому знову від мене щось не знадобиться. Ось така подяка матері. Дуже сумно, якщо чесно.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.