fbpx

Невістка в мене з Харкова, синочок працював там в університеті, от вони і познайомилися. Мені, щиро кажучи, не подобалося, що вона не киянка, але я раз висловилася на цю тему і далі мовчала. А тепер він хоче привести її в мою квартиру, ще чого

Невістка в мене з Харкова, синочок працював там в університеті, от вони і познайомилися.

Мені, щиро кажучи, не подобалося, що вона не киянка, але я раз висловилася на цю тему і далі мовчала. А тепер він хоче привести її в мою квартиру. А я відповім – ще чого!

Я все життя витратила на те, щоб забезпечити улюбленого сина всім необхідним. А тепер замість подяки отримую від нього лише закиди в тому, що чогось недодала.

Коли з татом Богдана ми розлучилися, нам із сином довелося з’їхати і тулитися в малосімейці, що дісталася мені у спадок від батьків. За кілька років ми абияк зуміли пристосуватися до ситуації, і все було цілком непогано, хоч місця було неймовірно мало.

Тільки через 1о років, після закордонних заробітків, я змогла купити собі невеличку двокімнатну квартиру в новобудові, у якій зараз і мешкаю.

Коли Богдан подорослішав і вивчився, поїхав попрацювати у Харків, там осів і зустрів тамтешню дівчину, вони одружилися, жили у квартирі її бабусі.

І ось коли події в україні стали розвиватися таким сумним чином, син і невістка перебралися у Київ. І Богдан сказав, що вони житимуть зі мною!

Спочатку, дізнавшись про його плани, я засмутилася. Розуміла, що це нікуди годиться. Нікому від життя в тісноті спокою і добра не буде.

Тому я їм відмовила і запропонували йти на орендоване житло. Я вважаю, що я права на всі сто. Більш ніж упевнена, що невістка має види на мою двушку.

Але тепер син ображається, що я не подарувала нової квартири молодій сім’ї, а сама не пішла в ту стару малосімейку, з якої недавно виїхали квартиранти. Син вважає, що я чудово жила б у малосімейці. А йому з дружиною потрібно більше простору, адже скоро й онуки з’являться.

Що сказати, сама винна, що такого чоловіка виростила. Я на його закиди не ображаюся. Тільки відповідаю, щоб сам спершу попрацюй з моє, а потім права свої заявляй.

Богдан у відповідь тільки супиться і пропадає тижнями, поки йому знову від мене щось не знадобиться. Ось така подяка матері. Дуже сумно, якщо чесно.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page