fbpx

Невістка втекла з дому, коли Давиду було всього пів рочку. Я замінила йому маму. І ось тепер, на старості літ, я отримала від онука таку віддачу. Після відходу у інший світ чоловіка, я переписала двоповерховий будинок на онука, а через деякий час він привів додому покупців. – Не хвилюйся, ба! На вулиці жити не будеш! – Вже майже два роки я живу в таких умовах, що хочеться плакати

Невістка втекла з дому, коли Давиду було всього пів рочку. Я замінила йому маму. І ось тепер, на старості літ, я отримала від онука таку віддачу. Після відходу у інший світ чоловіка, я переписала двоповерховий будинок на онука, а через деякий час він привів додому покупців. – Не хвилюйся, ба! На вулиці жити не будеш! – Вже майже два роки я живу в таких умовах, що хочеться плакати

Коли Петро вперше привів Дашу додому, вона мені зовсім не сподобалася. В її очах була така прихована злоба. Але він був такий закоханий! Я нічого не сказала і подумки говорила собі, що, мабуть, Петро зробив помилку.

“У мене погане передчуття щодо Даші”, — зізнався ввечері мій чоловік.

Через кілька місяців Даша “ощасливила” нас цікавим станом. Вони якось автоматично переїхали до нас ще до весілля з Петром. В нас з чоловіком гарний двоповерховий будиночок, в якого ми вклали всю свою душу.

Давид був гарним малюком. Він повністю освітив наше життя. Петро був щасливий, а Даша постійно на щось скаржилася. “Я взагалі не сплю, ні на що не встигаю, мені таке життя не подобається”.

Вона втекла, в прямому розумінні цього слова, коли Давиду було пів року. Зневірений Петро не знав, що робити. Я стала для Давида мамою. Даша не цікавилася сином, від слова зовсім. Ми думали, що це насправді добре. Наприклад, Петро приведе якусь нормальну дівчину, яка буде кращою матір’ю для Давида.

Та на самий Великдень трапилося горе, про яке я досі не можу говорити в слух. Наш син повертався з роботи, і не впорався з керуванням…

Ми з чоловіком залишилися самі з Давидом. Він допомагав нам подолати найстрашніше горе і смуток.

– Бабусю, мені зателефонувала мама”, — сказав мені Давид.

– Знаєш, вона сказала, що зробила помилку і хотіла б зі мною зустрітися.

Я не була щаслива, але вважала за краще нічого не говорити. Все-таки мама, може, плаче за сином, може, справді схаменулась.

Давид закінчив школу доволі гарно, але вступати до університету не хотів. – Це марна трата часу, бабусю, — сказав він. Чоловік вмовляв його, але онук не хотів.

Загалом, він якось змінився. Його цікавили лише гроші. Про маму він не розповідав, але ми підозрювали, що він з нею спілкується.

Минули роки, Давиду було вже більше двадцяти шести. Він жив у нас, але часто їздив кудись на кілька днів. Він зустрічався з Дашею, своєю мамою, але він так і не привів її до нас.

– Мама каже, що ви з дідусем були недобрі до неї, що вона втекла через вас, — заявив одного дня Давид. — Вона каже, що не хоче мати з вами нічого спільного.

Два роки тому мій чоловік сильно занедужав, а згодом і пішов з життя. І тоді я зробила найбільшу помилку свого життя під час розгляду спадщини. Весь наш з чоловіком будиночок я переписала на Давида.

Мені було дивно, коли він одного разу прийшов з якимись двома людьми. Якісь друзі, подумала я. Вони сміло ходили розглядаючи кімнати, підвал, підіймались навіть на горище, по городу.

– Я вирішив продати цей будиночок, — оголосив онук мені ввечері.

– Мабуть, я тебе погано розумію!

Я спантеличено глянула в його очі.

– Як продати? Я ж тут живу! Куди я подінуся?

– За це не хвилюйся. На вулиці жити не будеш. Я вже дав завдаток за невеличку дачу. Там є одна кімнатка і кухня, тобі хватить.

Вже майже два роки я живу в таких умовах, що хочеться плакати. Єдине, що мене рятує, це люди по сусідству. Вони підтримують мене у моїй важкій ситуації.

А Давид? Він купив гарну квартиру в області і живе в ній з подругою і з Дашею. Востаннє він бачив мене рік тому. Я навіть не знаю, злюся я на нього чи на Дашу. Думаю, це було з її голови.

Я хотіла б перед відходом в інший світ ще раз побачити свого єдиного онука. Сподіваюся, моє бажання здійсниться.

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page