fbpx
життєві історії
Невістка вважає, шо це через мене вони розійшлися, тому не дозволяє мені спілкуватися з онуками. Іноді їх син бере до себе, але колишня дружина категорично заборонила, щоб він привозив їх до мене. А в мене ж і сад, і город, і молоко домашнє… Взагалі, вона сама собі ту проблему вигадала, хотілося їй працювати, бачте

Син одружився не рано, у 34 роки. Марті було 26. Він на той час давно вже виїхав з нашого села в обласний центр, мав там з другом спільний бізнес.

Трішки після одруження Марта, яка чекала дитину, пожила з нами в селі, але через півроку Максим купив квартиру і вони з’їхали. Дітки – син і дочка – у них народилися з різницею у три роки.

До декрету Марта працювала у якійсь фірмі художником-дизайнером, вона гарно малює.

За ці роки справа сина розкрутилася ще більше. У них самих все було: квартира трикімнатна, по машині, їздили відпочивати кілька разів на рік. Нам і Мартиним батькам, які живуть в іншій області, діти також допомагали.

Нам он ремонт у будинку зробили, у всьому саду й городі максим дорогі поливальні системи встановив, щоб врожаї були гарними. Насадили ми молоденьких дерев, альтанку зробили, гойдалки, гірки, штучне маленьке озеро з рибками. Ну просто рай! А особливо – для дітей, які часто у нас гостювали.

Одного разу Максим розповів мені, що Марта дуже хоче вийти знову на свою роботу, а він цього не дуже хоче, адже пристойно заробляє, родину забезпечує, на все вистачає. Що ще треба? Сиди вдома, займайся родиною, чоловіком, діточками, малюй свої картини для душі, якщо вже дуже хочеться.

Але невістка хотіла саме на роботу у ту свою фірму.

Я, як і Максим, здогадувалася, чому…

Справа в тому, що раніше, до Максима, Марта зустрічалася зі своїм колегою, заступником начальника. Максим її у нього «відбив». І от тепер син переживав про те саме, що і я: опиняться той чоловік і Марта разом в одному офісі, кожного дня бачитимуться… Ніхто не знає, як воно обернеться.

Завжди краще – профілактика.

Попросила я у Максима досить пристойну суму, своїх грошей з чоловіком доклали – і поїхала я в місто. Зустрілася з директором тієї дизайнерської організації, домовилася з ним, що Марту він ні за яких обставин не візьме назад на роботу. Та якось таємниця не втрималася, комусь, видно, сказав сам директор, а той хтось – ще комусь, так і дійшло до нашої Марти…

І хоч ми – і я, і Максим – не зізнавалися Марті, та з того часу щось в їхній родині пішло не так… І дійшло до розлучення.

Максим лишив Марті й дітям велику квартиру, сам переїхав в однокімнатну, де жив до одруження.

Минуло з того часу два роки.

Колишня невістка вважає, шо це через мене вони розійшлися, тому не дозволяє мені спілкуватися з онуками. Іноді їх син бере до себе, але Марта категорично заборонила, щоб він привозив їх до мене. А в мене ж і сад, і город, і молоко домашнє…

Взагалі, вона сама собі ту проблему вигадала, хотілося їй працювати, бачте… Ну хіба це справедливо? До чого діти? Чому вони позбавлені спілкування з нами, адже ми для них он скільки всього зробили!

Але знаєте, що я дізналася минулого тижня від сина?.. Марта зійшлася з Миколою, з тим самим колегою, з яким зустрічалася до Максима.

Автор – Олена К.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook