Маю двох синів: старший одружився і у нього вже теж двоє дітей, мої внук і внучка, молодший ще закінчує університет.
З їхнім батьком ми давно розлучені, він нам не допомагає, але вже і які аліменти, коли діти дорослі.
Старший живе окремо, тому зараз моя основна сім’я – це я і мій молодший син. Живемо ми тільки на мою зарплату кухара, а грошей на навчання синові дуже багато потрібно.
Щоб підзаробити, іноді беру замовлення додому: готую людям святкові салати, гарячі страви, а нещодавно навіть торти почала робити. Одним словом, крутюся, як можу, але грошей все одно не постійно не вистачає.
Та проблема навіть не в цьому, а у відносинах з моєю невісткою, дружиною старшого сина. Вона вимагає хороших дорогих подарунків для своїх дітей, моїх внуків. Дівчинці 7 років, хлопчику 4 роки, і я весь час зі страхом чекаю їхніх днів народжень або Нового року, тому що подарунки завжди обговорюються.
Спочатку було простіше: коли народилася внучка, я дарувала одяг і іграшки-погремушки. До речі, і тоді невістка прискіпувалася – чи нормальна якість іграшок? Чи не в ларьку я їх купила, можливо, вони недостатньо екологічно чисті? Але у мене не було грошей купувати їх у крутих магазинах, але все неякісня дешевки я не купувала.
Потім внучка стала підростати, і запроси змінилися, .стали потрібні музичні та сенсорні іграшки. Я позичала, а особливо складно стало, коли народився внук: подарунки стали вдвічі дорожчі, а вимоги більші.
Я ставилася до цього покірно, поки не побачила картину: конструктор розкиданий по всім куткам, машинки всі переламані на запчастини, ляльки без голови, без голови, планшет розбитий…
Деякі подарунки взагалі зникли, а коли я спитала в невістка, де вони, вона відповіла: «Ай, дітям вони не сподобалися, ми їх передарували». Але ж на її замовлення ці подарунки й були куплені! Я у них не так часто буваю дома, завжди було чисто, коли я приходила, а тут нарвалась на це звалище ігрвшок, які перетворилися на щіпки, і мені так образливо стало!
Я працюю цілими днями, щоб забезпечити молодшого сина, сама у нього іноді кусок віднімаю, щоб внуків порадували, а ось як ці радості обертаються. При цьому все те, що я побачила розбитим і зламаним, куплено зовсім недавно!
Ну добре внуки – вони ще маленькі, але невістка з сином могли їм якось пояснити, що до речей потрібно ставитися бережно і поважати працю старших! Або хоч не заказувати дорогі подарунки, які я ледве тягну.
Я подзвонила старшому синові і сказала: «Ображайся, як хочеш, але покупні подарунки скінчилися. Хочете чогось крутого-дорогого – купуйте самі! На мене розраховуйте, якщо щось треба готувати в свято до столу, або спекти тортика. А дарувати дорогезні продарунки я більше не можу!».
Певно, мої слова дійшли до невістки. Вона мені дзвонить і говорить:
«Та як не соромно! Хіба ви не знаєте, що це діти, а іграшки не вічні! Ви, напевне, забули, як ваші синови росли та іграшки ламали? Як тепер вашим внукам сказати, що їх бабуся відмовляється на них витрачатися?».
Так, у моїх синів теж були іграшки, які більше купував ще їхній батько, а потім сварив, якщо бачив їх зламаними або розкиданими, вчив поважати свій труд.
Батьки невістки живуть далеко, присилають посилки з варенням і невеличкими сувенірами, а мені треба зі шкіри лізти, щоб заробити на іграшку, яку через два дні зіпсують?
Коротше, не знаю, права я чи ні, скоро у внучки черговий день народженя, думаю, що спечу торт і все!
Досить! Тепер уже все одно, будуть на мене ображатися онуки, чи ні, я навіть підозрюю, що невістка проти мене їх налаштує, а сину буде це все по барабану. Але мої важко зароблені гроші летять у смітник і на вітер.
Я знаю, можливо, в коментарях на мене багато хто накинеться, особливо, всі мами маленьких дітей, які ні дня не працювали, і не знають, як гроші заробляються. Такі, як моя невістка. А хтось, можливо, і зрозуміє.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
