Невістка вже багато років тому залишила мені онучку. Я, звісно ж, дуже щаслива, адже вона сильно нагадує мені сина, якого вже немає з нами. Але це не вихід. Гануся повинна жити з матір’ю. На останнє день народження онучки, Катерина зволила до неї приїхати. Навіть подарунок купила, а потім вони зачинились в кімнаті. Розмова була, не легка.
З появою матері на порозі будинку дочка кинулася на шию і зі сльозами на очах говорила, що нарешті її заберуть від бабусі. Жінка відштовхнула дівчинку, після чого демонстративно усунулася. Вона гучним та впевненим голосом повідомила, що нічого не зміниться.
За останні два роки мати приїхала відвідати Ганусю вперше. Вона віддала її на виховання свекрухи, після чого мало цікавилася життям дитини. На запитання дівчинки про причини подібного вчинку прозвучала відповідь, що саме вона стала причиною такого її життя.
Катерина та Роман стали зустрічатися у шкільні роки. Весілля зіграли одразу після закінчення університету. Чоловік періодично їхав їздив за кордон і отримував хорошу зарплату, що дозволяло швидко назбирати на квартиру. Після переїзду Катерина повідомила чоловікові новину про цікавий стан. Роман був щасливим і робив все можливе для дружини.
У день виписки Роман купив великий букет квітів, але до місця не доїхав. Була сильна ожеледиця. Лікарі зробили все можливе, але, на жаль…
Катерина була не в собі і звинувачувала в цій ситуації що склалася, дочку. Після повернення додому вона перевернула верх дном дитячу і викинула всі речі, дбайливо приготовлені батьком, який вже був на небесах. Турботу про дитину взяла на себе свекруха, але після прощальної церемонії ситуація кардинально не змінилася.
Мати не виявляла до дівчинки навіть грама любові, а всі дії зводилися до елементарного догляду. У черговий прихід свекруха не витримала, і вона почала непросту для всіх розмову. Галина Степанівна попросила Катерину взяти себе в руки, тому що дитині потрібне душевне тепло. В той час в Катерині ніби щось переключилося, і вона знову стала у всьому звинувачувати Ганусю.
– Їй буде краще у дитячому будинку!, – сказала та в кінці розмови.
Але, слава Богу, до цього справа не дійшла.
Дівчинці було два роки, коли Катерина вийшла на роботу. Вона стала затримуватися, тож попросила бабусю взяти онучку до себе. Потім з’явилися відрядження, а згодом мати перестала забирати доньку навіть у вихідні. Вона регулярно відправляла на карту гроші, але воліла навіть не розмовляти з нею по телефону.
Свекруха хотіла поговорити і приїхала додому до Катерини, але перед нею зачинили двері і навіть не зволили порозумітися. Гануся іноді плакала і просила відвезти її до мами, а жінка похилого віку намагалася згладити ситуацію. Вона говорила про вимушений від’їзд і обіцяла, що якось онука поїде до себе додому.
З моменту останньої “бурі” минуло два роки і несподівано Катерина завітала в гості до свекрухи. У Гануся був день народження, тому мати привезла велику подарункову коробку. Дівчинка повисла у неї на шиї і зраділа, що її нарешті заберуть і почула у відповідь категоричне “ні”. Дівчинка зі сльозами на очах поставила лише одне питання, що складається з єдиного слова. У відповідь прозвучало, що саме її поява на світ принесла в сім’ю нещастя, від якого Катерина до сьогодні не може оговтатися.
Свекруха спробувала поговорити і переконати невістку в протилежному, але нічого не виходила. Вона й слухати її не хотіла.
Такі слова не можна говорити маленькій дитині, тому в подальшому вона не готова мовчати. Катя повідомила, що вже кілька місяців живе з іншим чоловіком та має намір написати відмову від Ганусі . Похилого віку жінка не розуміла, як же можна так вчинити з рідною дитинкою і довго відкладала розмову з онукою.
Дівчинка лила сльози весь день, коли бабуся розповіла правду. Вона вже втомилася вигадувати про причини відсутності матері. Гануся не легко пережила цю розмову, але більше ніколи не ставила подібних запитань.
Фото ілюстративне
