Пів року тому я нарешті офіційно розлучилася з Дмитром, а рік ми адже жили окремо. Моє розлучення стало сенсацією у моїй родині, адже свого часу я дуже вдало вийшла заміж. Дмитро – син заможних батьків, у нього свій бізнес – мережа саун у нашій області.
Я ж з простої родини, де крім мене сестра і брат, батькам завжди було не просто нас забезпечувати.
Та коли я вийшла заміж за Діму і переїхала до нього у заміський будинок, дуже скоро зрозуміла, що потрапила до золотої клітки. Працювати за освітою – а я юрист – мені не дозволили, одразу ж відправили у декрет, а потім і в другий. Так, у мене були прибиральниця, няня, гроші на всі мої матеріальні забаганки, одяг, догляд за собою.
Але з Дімою ми дуже швидко віддалилися, я зрозуміла, що залицялася до мене красиво одна людина, а живе зі мною – зовсім інша. Діма після роботи ніколи не поспішав додому, дітьми взагалі не цікавився. Десь пропадав, повертався пізно, говорив, що у нього робочі зустрічі і заходи. А сам пах чужими жіночими парфумами. Якось моя сестра сфотографувала машину мого чоловіка біля супермаркету, сам він зайшов у магазин, а в салоні автівки його чекали дві дівиці.
Я хотіла після виходу з другого декрету повернутися на колишню роботу або розпочати свою практику, але родина чоловіка мені не дозволила, мовляв, у них не прийнято, щоб жінки працювали.
Дім, діти, відпочинок за кордоном два рази на рік – ото й було все моє щастя. А хотілося кохання і любого чоловіка поруч. Дімі ж сім’я потрібна була лише для статусу, а цікаво і добре йому було у інших місцях і з іншими.
І я почала діяти. Відкрила ФОП і кабінет юридичних консультацій онлайн, в інтернеті. Справа пішла. Нікому, ні чоловіку, ні своїм рідним про свою діяльність не говорила. Збирала гроші, робила відкладення. Так за 4 роки назбирала на перший внесок на квартиру у столиці.
Поїхала у Київ з дітьми наче до однокурсниці в гості і вибрала житло. Так, квартира однокімнатна, але у гарному спальному районі, в новому будинку, мені і дівчаткам поки що місця вистачає.
І вже коли я стала власником нерухомості, тоді тільки подала на розлучення. А право власності я оформлю лише через п’ять років по коли виплачу іпотеку.
Не хочу навіть згадувати і описувати, як все відбувалося, дуже важко і мені, і донечкам далося розлучення. Та все вже позаду, ми два роки живемо в столиці, я влаштувалася у пристойну юридичну компанію, продовжую консультації онлайн. Отримую покладені аліменти на дівчат від Дмитра.
Я іноді буваю у рідному місті, провідую рідних. Ну і ось зустрілася з давньою знайомою Раїсою, шкільною подругою. Вона жила в іншому місті, а тепер повернулася після розлучення з двома дітьми до батьків. Живеться їй важко, зарплата маленька, з батьками у квартирі тісно.
Сидимо у кафе, спілкуємося про життя, ділимося новинами.
– Невже? – здивувалася Рая, коли я розповіла їй трохи про себе.
– Ну, так, – кажу. – Розлучилися.
– Так у вас же все так добре було! Мені мама про вас з Дмитром розказувала, твоя ж тітка сусідка моїх батьків.
– Ну, як добре, зараз мені краще. Мене не зраджують і не тримають у золотій клітці.
– Ой, подруго! Мені би твою клітку! А він сам?
– Та наче. Але це офіційно. А так він ніколи не сам. Та мені байдуже.
– А ти не проти, якщо я ним займуся? Мені дітей он треба підняти! – раптом запитала Рая. – Мені хай хоч гарем у нього десь, аби мене з дітьми забезпечував, щоб у нас все було, у будинку багатому жити. То що, ти не проти?
Я дивилася на Раю і розуміла, які ми різні. Хто з нас нормальніша? Невже оце і є найбажаніше щастя для жінки – жити у матеріальному достатку? Можливо, це зі мною щось не так і праві були мої родичі, коли наперебій запевняли мене, що я роблю дурницю, подаючи на розлучення з Дмитром. Невже це тільки мені здається, що щастя у чомусь іншому, у любові і родинному теплі?
– Та чого ж, звісно, що не проти, удачі тобі і досягнення цілі, – відповіла я Раїсі і чомусь прискорила завершення нашої зустрічі.
Через два дні я повернулася з дівчатками у столицю, до свого коханого Миколи. У нього немає мережі саун.
Але в його очах є те, що робить мене щасливою і дарує крила.
Автор – Олена К.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.
