fbpx
життєві історії
Незадовго до появи на світ онука у невістки був день народження. Ми хотіли привітати, як годиться, але Соломія не відповідала на телефонні дзвінки, навіть заблокувала наш номер. Для нас це було дикунством! Через кілька днів народилася наша внучка. Про це ми, до речі, дізналися від посторонніх людей

Мій син одружився 6 років тому. Все вийшло якось раптово.

Остап довгий час був один, потім зустрів Соломію, двічі привів додому, ми обмінялись кількома словами. Буквально через три місяці оголосили, що вони заручені, це була наша третя зустріч з невісткою.

Ми з чоловіком були вражені, але ми обійняли їх, привітали. Ми думали, що Соломія чекає дитя, але невістка запевнила нас, що поки вони про це не думають.

Приблизно через пів року відбулося весілля. Діти живуть у нашому місті, у них є своя квартира в гарному районі. До весілля вони відвідували нас не часто. Діти не надто довіряли нам свої плани, навпаки, нам доводилося з ними розмовляти і тягнути їх за язика.

Наші стосунки були хорошими. Майже щотижня ми зустрічалися за вечерею, як це було колись із чоловіком у батьків. Незабаром моя мати пішла з життя. Невістка прийшла до лікарні, вона підтримала мене. Я була задоволена цим. На той час.

Через два роки після весілля Соломія завагітніла. Це було початком проблем. Майже за ніч наші стосунки стали холоднішими. Я відчувала, що вона вороже ставиться до нас, я не розуміла чому. Ми бачилися в тижні, але не так часто, як раніше. Коли я телефонувала, вона не охоче зі мною говорила.

У грудні у мене народилася онучка, ми були в лікарні, потім ми готувались до хрестини… але щось було не так. Невістка не хотіла, щоб ми завітали до них на Різдво.

– Вибачте, будь ласка. Якби там не було. Так, у вас дитина маленька, але ми приїдемо на Різдво до вас.

Пізніше ми довго не бачилися. Вони не хотіли приходити до нас, не відповідали на дзвінки. Одного разу ми заїхали ненароком, ми боялися, що щось сталося. Діти не прийняли нас надто тепло. Десь пізніше ситуація повторилася. Під час прогулянки з дитиною ми почули від сина, що не можемо приїжджати без попередження за декілька днів, невістці нашій таке відношення не подобається. Ми з чоловіком були приголомшені.

Ми були здивовані, що нас не хочуть бачити рідні діти. Потім стало гірше. Іноді Остап приходив до нас в гості один. Соломія не хотіла з дитиною “шастати де попало”.

Ми ніяк не могли погуляти наодинці з дитиною або взяти її до себе. Зустрічі були все рідше і рідше, можливо раз на 3-4 тижні. Тоді Соломія вдруге завагітніла.

Ми були щасливі. Ми думали, що зможемо частіше бачити онуків, адже допомога моїй невістці тепер більш буде потрібна. Ми помилилися. Незадовго до появи на світ онука у невістки був день народження. Ми хотіли привітати, як годиться, але Соломія не відповідала на телефонні дзвінки, навіть заблокувала наш номер.

Для нас це було дикунством! Через кілька днів народилася моя внучка. Про це ми, до речі, дізналися від посторонніх людей. Коли ми хотіли прийти і допомогти синові доглядати за онукою, поки невістка не повернулася з лікарні, він заборонив нам, сказав, що немає потреби, він сам справляється, і взагалі, йому ніколи говорити, бо він їде до дружини. Цими словами він змусив нас плакати.

Незабаром відбулося хрещення. Ми просто з чоловіком ходили до церкви. Я відчувала, що мене не раді бачити.

Контакти були такими, якими вони були до народження другої дитини, часом кращими часом гіршими, але на відстані. Через деякий час діти похвалились, що думають про будівництво і, звичайно, про заміну квартири на більшу.

Вони не мали конкретного плану, що, де і як. Свого часу їм сподобалась земельна ділянка біля нашого міста, згодом вони говорили про якусь квартиру в місті. І раптом дивина, вони придбали будинок для ремонту в містечку біля батьків невістки.

Це не на кінці світу, але все одно досить далеко. Я бачу радість в очах Соломії, якийсь тріумф. А мені дуже жаль. Тому що ми тут з моїм чоловіком наодинці. Так, їм там буде весело: велика родина, друзі. А нам, що казати нам? Остап наш єдиний син. Ми залишимось у цьому місті зовсім одні.

У мене образа на невістку, що вона забрала  у мене найдорожче – сина і онуків. Не знаю, хто буде за нами доглядати в старості, я спантеличена.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне – ohme

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook