Свекруха і свекор завжди ставилися до мене по-різному. Напевно тому я зараз так переживаю через Арсенія Яковича.
Коли чоловік привів мене знайомитись з його батьками, своїй майбутньої свекрусі Галині Степанівні я відразу не сподобалася. Аж надто я була простенькою, за її словами. Та й статків у моїй родині не було ніколи. Тому ми з Вітею планували тихе весілля. Але в мене, якщо чесно, навіть на плаття весільне грошей не було.
А от батько мого чоловіка якось одразу мене полюбив. Незадовго до торжества він покликав мене до себе і таємно дав мені гроші на сукню. Він і влаштував нам свято.
Арсеній Якович любив повторювати: «Головне, щоб ти була моєму синові доброю дружиною». І я була.
З мамою Віктора стосунки у нас так і не налагодилися. Хоч би як я намагалася бути доброю невісткою, її мої спроби не вражали. Навіть коли я сама почала пристойно заробляти, я, як і раніше, залишалася для неї простушкою з села.
Арсен Якович, навпаки, дуже мене любив. Коли у нас із Вітею з’явилися діти, він постійно їх балував. А вони просто обожнювали свого дідуся.
Декілька років тому свекрухи не стало. Овдовівши, мій свекор переїхав на дачу, а свою квартиру в місті почав здавати в найм. Коли ми приїжджали до нього в гості, він завжди забороняв нам допомагати йому по господарству, наполягав, щоб ми відпочивали.
Батько Віті працював у городі, не покладаючи рук. А потім ще й гостинців нам передавав стільки, що на місяць вистачало!
Я знала, що завжди можу покластися на свекра. І він відчував те саме щодо мене.
І от недавно через хвилювання й всі ці події Арсен Якович захворів. Хвороба почала швидко прогресувати, і Арсен Якович став лежачим. Тоді у його житті з’явилася інша жінка. Сусідка по дачі.
З Валентиною я давно була знайома, і вона мені, якщо чесно, ніколи не подобалася. Завджи скаржилася на життя і своїх недбайливих синів, які їй не допомагають. Завжди в неї все було погано. І це страшенно мені в ній не симпатизувало.
Але приїжджати до свекра щодня я не могла фізично. Тому допомогу цієї жінки я цінувала. Поки одного разу, сталося це минулого тижня, Арсен Якович не заявив, що хоче узаконити стосунки з Валентиною.
Мовляв, не можна так, жінка постійно у домі, а статусу у неї немає. Та й сам Арсен Якович нерівно дихає до сусідки. Вони мали дуже теплі стосунки давно.
З одного боку, я хотіла, щоб мій свекор був щасливим. Щоб поряд була надійна людина, яка любитиме її просто так. Але в Валентині я бачу зовсім інше. Я була майже впевнена, що ця жінка просто хоче заграбастати майно Арсенія Яковича, стати його законною спадкоємицею як дружина.
Мій чоловік каже, що я вигадую нісенітниці. Але буквально нещодавно Валентина питала, хто живе у квартирі свекра, ніби вона має до цього якесь відношення. Мені такі розмови не подобаються.
Думаю-гадаю тепер. Міркую і не розумію, що робити. Боюся говорити з Арсенієм Яковичем напряму. Раптом він подумає, що це в мене корисливі цілі, а не у його обраниці? Я не хочу псувати з ним стосунки.
Але й терпіти цю дамочку я теж не хочу! Я бачу її наскрізь, вона просто хитра, хитріша на багато за мене. Ну навіщо їй лежачий чоловік? Я не сумніваюся, що тільки для отримання з цього всього користі.
Думаю про те, щоб забрати свекра жити до нас додому. Мені це здається найрозумнішим кроком. Але ж чи погодиться Арсен Якович?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.