Незважаючи на мій вже далеко не юний вік – мені 64, я все ще хочу жити і радіти життю. Хочу носити сумочки від Gucci і користуватия духами Chanel. Ніколи не прийму думки, що, мовляв, у моєму віці вже треба тихо готуватися до заходу сонця і відмовляти собі у всьому.
Крім того, моя пристрасть – подорожі. І я дуже хотіла б побачити світ, поки моє здоров’я дозволяє мені це робити.
Мене звати Валентина. Я виховала трьох дітей, ніколи ні на що не скаржилася і зараз, гадаю, саме час мені пожити для себе. Але, напевно, краще про все по порядку.
Від першого чоловіка в мене лишилося двоє дітей. Олег часто їздив на заробітки і знайшов там іншу жінку, з якою і залишився. Але я його не засуджую.
Другий мій чоловік прожив зі мною 12 років, і наш син Юрій залишився з ним після розлучення. Після того, як він поїхав з татом у Німеччину, ми все ще спілкуємося, але самі розумієте – він вибрав він батька і ми з сином не близькі.
Після того, як мої діти від першого шлюбу, віра та Богдан стали дорослими, я відпустила їх на всі чотири сторони. 18 років – гарний вік для пізнання й опанування життя самостійно. Ні, не подумайте, я нікого не виставляла з оселі, навіть навпаки радила побути зі мною ще трохи. Але не стала суперечити їх вибору з поваги.
Богдан досить довго поневірявся по орендованих квартирах. Знайти роботу у нього не виходило, а всякі шабашки не давали зібрати потрібну суму, щоб почуватися впевнено. З’явилися «одноденні» друзі. А з ними що день, то гулянка. Про який розвиток могло йтися? Якоїсь миті гроші в сина закінчилися і треба було щось вирішувати.
На черговому об’єкті Віталік вирішив привласнити якісь дорогі будівельні матеріали, але забув, що в наш час скрізь висять камери. Його швидко вирахували і тепер він у місцях не настільки віддалених. Я приходила до нього на побачення, але він не скаржиться. Каже, у цілому, нічого поганого там немає і почувається він упевнено. Навіть добре.
Дочка Віра зараз живе зі мною. У них із чоловіком з’явилася дитина. А ось сам чоловік потрапив під скорочення на роботі. Тож вони переїхали до моєї двокімнатної квартири. Постійні суперечки, дитячий плач, метушня. Я люблю свого онука, але сплю надто чутко. Як ви розумієте, останнім часом заснути практично не вдається.
А недавно вони ще й взяли кредит і повідомили, що я теж маю платити за нього частину суми. Бойлер для нагрівання води у ванній. Влітку гарячу воду відключають і їм, бачите, не зручно. Але я якось жила з цим усе життя, можна й в чайнику чи в каструлі на газу підігріти.
Я вирішила звернутися до свого молодшого сина. Я довго мовчала про свою ситуацію. Щоправда, не люблю, коли оточуючі мене жаліють. Але кредит став останньою краплею. Почувши мої благання, Юрій тільки розвів руками. Сказав, що це мої проблеми, а свою нехай і не рідну, але сестру він знати не хоче.
Син відмовив мені у наданні коштів, щоб я могла дозволити собі хоча б однокімнатну квартиру на околиці міста окрему орендувати. Каже, я сама в усьому розберуся. Я вже доросла, і нема чого мені жалітися. Ось так.
Вже не знаю, чи батько його напоумив чи ще чогось. Але факт залишається фактом. Мої діти пустили мене світом. І ось тепер мені немає місця навіть у власному домі.
Що мені тепер робити? Забути про сумочки від Gucci і духи Chanel і просто існувати решту життя?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
