Незважаючи на те, що моя мама живе, як зірка з другим чоловіком в красивому будинку, ми з Русланом орендуємо квартиру. Мене виростили бабуся та дідусь. Мама завжди марила лише собою. Мабуть, через таке ставлення я і не попередила її, що виходжу заміж. З онучкою вперше вона побачилася, коли тій було три місяці, а онука бачила лише раз, на виписці. Чоловік каже забути і не згадувати, але мені себе дуже жаль. Я дещо задумала, але для реалізації, потребую вашої поради!
Я єдина дитина, і я росла лише з матір’ю. Батько покинув нас, коли мені виповнилося лише п’ять рочків. Але більшу частину часу я проводила все ж таки не з мамою, а вдома у бабусі з дідусем, тому що мама завжди була дуже зайнята.
Мама офіційно не заміжня, але в неї є інший чоловік.
Раніше я не усвідомлювала, що у мене досить дивні стосунки з матір’ю і що мені бракує тієї близькості, яку, напевно, відчували мої друзі. Моя мама була більше схожою на суперзірку, вона красива, успішна, і я з нетерпінням чекала, щоб вона проводила зі мною час.
З бабусею було інакше, вона була мила і дуже любляча, але, на жаль, ні її, ні дідуся вже немає на цьому світі.
Багато років тому мама знайшла собі іншого чоловіка, з яким переїхала досить далеко від міста, де ми живемо. Вони обоє досить успішні в кар’єрі, тому побудували великий будинок, де живуть самі.
Мене це особливо не хвилювало, тому що я з вісімнадцяти років звикла розраховувати лише на себе Я живу на орендованій квартирі і не звикла чогось вимагати від мами.
Ми телефонуємо одне одному лише час від часу або відвідуємо один одного на дні народження, Різдво чи Великдень.
Коли я познайомилася з чоловіком, я навіть не сказала мамі, ми не звикли довіряти один одному. У нас було весілля під час “корони”, і оскільки мій Руслан теж не ладнає з батьками (друзі по нещастю), ми вирішили зробити маленьку церемонію лише з двома свідками.
Батькам ми все розповіли при першій же нагоді, але по телефону, вони були не в захваті, але що вони могли зробити.
Зараз у нас з Русланом двоє діточок, старшій доньці два роки, а молодший син народився цієї весни. Лише будучи матір’ю, я повністю усвідомила, наскільки “ніякі” стосунки між моєю матір’ю та мною.
Вона не тільки не виявила особливого ентузіазму, коли я сказала їй, що чекаю дитину, вона навіть не потрудилася приїхати до нас на виписку.
До моєї доньки вона вперше прийшла, коли їй було три місяці, а мого сина бачила один раз, як він з’явився на світ.
Я вже не кажу про те, що вона допоможе мені чи прийде пограти з дітьми чи напече пиріжків, як це роблять інші бабусі.
Щодо подарунків, то вона їх дарувала, але у мене склалося враження, що вона хотіла похизуватися, а не порадувати.
Взагалі, це й не дивно, навіть коли я була маленькою, вона зі мною не гралася і нічого не робила, завжди ставила себе на перше місце.
І, мабуть, досі вона себе так веде. Можливо, вона дійсно зацікавлена лише своїм життям і новим чоловіком, але в іншому їй до всього байдуже. Вона успішна і красива, але також холодна і егоїстична.
Мій чоловік каже, що я не маю про це хвилюватися, що ми з нею, напевно, чужі люди, але мені за стільки років якось шкода себе.
Крім мами, у мене немає інших родичів, ми не зустрічаємося ні з батьком, ні з його родиною, моя мама також єдина дитина, і, як я вже сказала, її дідуся та бабусі вже немає в живих.
Я не хочу скаржитися чи нити на життя. Мені пощастило мати чудових здорових дітей і чоловіка, який є опорою і партнером. Ми бачимося з його батьками та родиною його сестрами, але ми не дуже порозумілися.
Бабусі та дідусі в основному піклуються про онуків своєї доньки, а до наших дітей особливого інтересу не проявляють, а просто спостерігають за ними.
Не знаю, як це описати, але останнім часом я відчуваю таку дивну порожнечу і мені шкода, що у дітей практично немає бабусі та дідуся.
Для мене вони були найважливішими людьми в моєму житті, і вони дали мені так багато.
Хотілося б якось налагодити справи з мамою, але не знаю, як це зробити і чи варто взагалі.
Щоб ви мені порекомендували? Жити і не зважати? Чи все ж робити щось, щоб зблизитись з мамою заради своїх дітей?
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди