Коли пішла з життя моя бабуся, я почувалася дуже погано. Я так сумувала за нею, а з іншого боку, була щаслива, що вона мені заповіла свій будиночок. Мої брати і сестри не розділяли моєї радості, і я думала, що вони мене “з’їдять”. До цього дня вони дають мені зрозуміти, що я все розрахувала в свою сторону.
Старша сестра переїхала жити до Польщі, а молодший брат взагалі мало спілкувався з родиною. Коли бабуся постаріла і потребувала допомоги та догляду, я піклувалася про неї щодня. Ні брат ні сестра не проявили жодного інтересу. Вони просто чекали, коли все закінчиться.
Батькові й мамі вистачило своїх турбот і проблем, я тоді зрозуміла, що в них немає сил і часу на бабусю. Зрештою бабусі не стало, і мені було дуже сумно, хоча з нею було не легко.
Раптом з’явилися сестра і брат, і мені було зрозуміло, що вони цікавляться спадщиною.
Невеличка старенька хата на великій ділянці була в поганому стані, але місце коштувало дорого. Та бабуся все залишила у спадок виключно мені. Батьки зовсім не здивувалися, а брат і сестра вважали це несправедливим.
Брат “бореться” з іпотекою, а сестра намагається досягти успіху в бізнесі “на чужині”. Їм би хотілося, щоб я продала землю і розділилася, як добра сестра. Але це навіть не спадає мені на думку!
За той час, який я провела з бабусею через її стан, я загартувалася. Я не хочу і не буду йти на поводу у рідних людей. Будиночок має для мене ностальгічну цінність, і я б ніколи не продала землю.
Коли прийшлося оплачувати прощальну церемонію за бабусею, ніхто навіть не спитав, чи є в мене гроші, мені було соромно за рідного брата і сестру.
Коли ми їхали до Польщі на весілля моєї сестри, мій брат зробив вигляд, що в нього немає місця у автівці, тому я в останню хвилину сіла на автобус. Моя сестра майже не впізнала мене на весіллі.
Коли я пішла у відпустку, мені потрібно було, щоб мій брат доглядав за моєю собакою – як він робив щороку. Але цього разу він відмовився мені допомогти. Мені було ясно, що я більше ніколи не отримаю від них жодного доброго жесту.
Сестра сказала нашим спільним знайомим, що я з бабусею добряче “попрацювала” – хотіла отримати все собі. Мама знає, як все насправді, але вона не хоче ставати на чийсь бік, щоб не втратити когось із нас. Не можу собі уявити, що буде, коли батьки постаріють…
Щиро вірю в те, що все в нашому житті налагодиться.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
