До мене зайшла на чай подруга, і почала розказувати про свої стосунки.
– Ні, ну як так?! Ну, не вірю я, що він так сильно любить свою дружину! Вони по телефону так бувають сперечаються. А тут, відмовив мені, говорячи, що любить дружину!
Я ж спеціально влаштувалась працювати в чоловічий колектив, щоб чоловіка знайти собі. Я ж не винна, що всі хороші вже одружені.
Але якщо інші поводяться тихо і спокійно, то Максим ніколи не обділяв мене своєю чуйною увагою, а тут.
Розумієш, я йому відкрилася, розповіла про свої почуття, а він так сказав. Посміявся над моїми почуттями, добре ще, що не при колективі. – Плачу розповіді мені подруга.
— Значить, ти все неправильно зрозуміла, може, він просто опікувався тобою за добротою душевною. А осадив тебе, щоб не вигадувала собі, що не потрапивши. Адже ти сама маєш розуміти, що це на краще. А то міг би й скористатися становищем та кинути. І що б тобі лишилося? Порожнеча. А воно тобі треба? – відповіла я на розповідь Юлі.
Подруга задумалася. І видно було, що згодна зі мною.
— А Кать, ти маєш рацію. Ну так, а якби було так, як ти сказала? А тут, ну подумаєш, відмовив, що я собі вільного не знайду, чи що! – Змінила свою думку Юля.
— Ну ось і славно. Світло клином на ньому не зійшлося! – відповіла я.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
