Ні Олег, ні його мама, не підтримали мене в тому, щоб молодший син займався з репетиторами. “Він ще замалий, щоб на нього такі гроші тратити”. “Так-так, який там з нього айтішник!, – підговорювала свекруха. Та я нікого не послухавши, зробила по-своєму. І ось з того часу минуло багато років. Наш Юрчик, як і Андрійко, досягнув своєї мети. А свекруха і чоловік всім вихваляються, що все це з їх допомогою.
Зі своїм Олегом ми після одруження прийняли рішення жити з його мамою, адже там трикімнатна квартира, а в мене ще молодший брат залишався вдома.
В невістках мені жилося непогано, наче свекруха і старалась бути нам корисною.
Згодом у нас народився старший синочок, та так сталось, що дитина наша з особливостями в розвитку, тому нам дуже важко було наважитись на другу дитину.
Наважились ми, коли наш Андрійко досягнув шкільного віку, і ми не пішли в школу за інклюзивною формою навчання.
Між старшим і молодшим сином у нас різниця у сім років.
Та вони завжди є найдорожчим один для одного. У нашого Андрійка проблеми з мовленням, проте за характером він дуже добродушний і щирий хлопчина.
Навчання йому дається важко, зате він цілком реалізував себе у побуті. Молодший Юрій вже цього року закінчує шостий клас і має велику мрію стати айтішником.
Саме тому я всі зусилля хочу прикласти до здійснення його мрії. І вже цього року записала його на додаткові заняття з математики, фізики і англійської. Щоб вже після сьомого він міг вступити у омріяний ліцей.
Та мій чоловік дізнавшись про це, сильно почав на мене бурчати, а йому і в підтримку моя свекруха. Яка завжди приймає будь яку його позицію.
Так, ми справді важко працюємо, щоб у наших дітей було все, та багато коштів ми витрачаємо на розвиток Андрія, нашого старшого сина.
Був навіть час, що ми продали машину, щоб Андрій пройшов повну реабілітацію, в надії, що це допоможе йому. Та все це довгий і клопіткий процес, де потрібно багато любові, праці і терпіння.
Тай Юра заслуговує від нас підтримки і допомоги. Тому я без сумнівів записала його на всі ці заняття. Що почула від чоловіка у відповідь.
“Він як захоче туди вступити, то сам буде краще вчитись. А витрачати кошти на репетиторство в такому віці нам ще зарано”.
Та звісно, я не послухала тоді чоловіка і не прислухалась до думки моєї свекрухи. Сьогодні вже минуло багато років з того часу.
Мої синочки, моя гордість і підтримка. Андрійко завжди мені у всьому допомагає фізично. У нас в домі завжди чисто і смачно пахне.
А ще Андрій працює на кухні у маленькому кафе помічником кухаря.
А наш Юрчик, працює так як і мріяв, крутим айтішником і часто підтримує нас фінансово. В цьому році навіть нам подарував подорож за кордон.
Звісно, що ми всі гордимося ними. А цієї суперечки, ніхто давно вже й не згадує. Та чи було б все так, якби я послухалась тоді чоловіка?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
