– Ні сорому, ні совісті у вас немає, тарілку супу для мене пожаліли! – свекруха Таїсія Василівна напустила в очі вологи.
Спочатку я вирішила м’яко натякнути їй, що непогано було б і з онукою поняньчитися…
…Здається, всім зрозуміло, що коли в сім’ї народжується маленька дитина, жінці необхідна допомога. Я страшенно заздрю всім, хто може розраховувати на допомогу своїх мам.
На жаль, але у мене так склалося, що моя мама мені не помічниця. В силу свого фізичного стану вона просто не могла допомогти мені з дитиною.
Я не могла попросити її погуляти, просто побути з дитиною хоч кілька годин, щоб елементарно виспатися і прибрати.
Коли доньці було майже 4 місяці, свекруха повідомила:
– Я приїду до вас погостювати!
Боже, як же я зраділа! Я дійсно забула про всі колишні наші з нею недомовки. Я чекала її, як ясного сонечка, в надії, що вона допоможе мені.
За перші місяці життя нашої дочки Міланки я була просто вимотана в нуль, і зраділа б візиту самого чорта рогатого, аби впасти і проспати всю ніч, від заходу і до світанку.
Свекрушине “погостювати” якось плавно перетекло в “пожити”, бо по півроку, як я розумію, не гостюють. І все б нічого, але я не отримала ні дещиці того, на що розраховувала.
З точністю до навпаки – моїх обов’язків тільки додалося.
За півроку свекруха взяла онуку на руки всього лише двічі: коли тільки увійшла і перед тим, як піти, грюкнувши дверима.
Всі дні безперервно вона або дивилася телевізор, або сиділа зі своїми новими подружками на лавочці.
Спочатку я вирішила м’яко натякнути їй, що непогано було б і зі онукою поняньчитися.
– Мамо, Ви не могли б побути з маленькою, мені треба збігати в магазин?
– Ой, матінко, не цього разу…
Я брала дитину і йшла в магазин з нею. А Таїсія Василівна ще й списки мені видавала з тим, що я мала була купити особисто для неї. Потім я перейшла в активний наступ:
– Мамо, візьміть дитину на прогулянку, мені треба прибрати вдома.
– Ой, та ти що! Я зайнята…
Чим вона була зайнята, я вам описала вище. Я попросила чоловіка поговорити з нею, щоб вона, якщо вже не допомагає мені з дитиною, то нехай хоча б по дому допоможе або зніме з мене обов’язок доглядати ще й за нею. Свекруха образилася:
– Я вам що, заважаю? Ні сорому, ні совісті у вас немає, Тарілку супу для мене пожаліли?
До чого тут суп, я питати не стала… Таким чином свекруха блаженно провела півроку. Я за ці півроку ледь не збожеволіла, доглядаючи і за дочкою, і за нею.
Прання, прибирання, походи по магазинах, приготування по три страви з обов’язковими мюслі на сніданок для свекрухи.
Не дивно, що моє терпіння тріснуло, і одного прекрасного ранку на сказане свекрухою:
– Милочка, а де мої мюслі?
Я відповіла чітко і прямо:
– Ваші мюслі, мамо, чекають Вас вдома. У вас вдома!
Після двох діб образ і заламування рук, Таїсія Василівна зібрала валізи і покинула наш будинок. Ось тоді, до речі, я і виспалася вперше за півроку її “погостювати”!
Зараз, чотири роки по тому, у нас народилася друга дитина, синочок Данилко. Вчора по телефону я почула від Таїсії Василівни знайоме:
– Я приїду до вас погостювати!
– Ні, мамо. Вже краще ми до Вас!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
