Ні, це просто розуму незбагненно: заміський будинок, чотири квартири, чотири, уявляєте! І все це одній людині, навіщо? Чоловік сказав, що свекри оформляють усю свою неруху на Тараса, на молодшого брата Жені. За договором ренти!
У брата Жені ні сім’ї, ні дітей, зате тепер у нього буде трикімнатна у центрі Києва, скільки там може коштувати трикімнатна квартира, навіть не можу уявити! Дві квартири скромніші, на Троєщині, та на закуску двокімнатна у Броварах. Так, мало не забула, двоповерховий котеджик у передмісті – теж Тарасику! А Жені, моєму чоловікові – нічого, абсолютно! Як?
До слова, я заміжня вже тринадцятий рік, у нас із чоловіком двоє дітей – дочки одинадцяти та семи років.
Зі свекрами стосунки у мене, чесно кажучи, не задалися з самого початку. З перших днів знайомства свекруха активно «прямувала в мами» – лізла з порадами, розмовами, вчила жити, дзвонила кілька разів на день.
Робила зауваження та намагалася навчити варити фірмовий суп.
Але друга мама мені не потрібна – у мене своя є! Тож я чітко з перших днів збудувала кордони. Це було непросто, особливо, коли народилася перша онука. Свекруха йшла просто напролом, приходила без дзвінка, стукала, дзвонила! Але на мені не поїздиш, як прийшла, так і пішла. Я просто не відчиняла їй двері, не брала телефон, не передзвонювала. Згодом вона нарешті все зрозуміла і втручатися перестала. Спілкування звелося до чергових привітань із днями народження та з Новим роком.
З дітьми я чудово справлялася і сама – за допомогою моєї мами, яка завжди була на підхваті. Звичайно, мамі я завжди довіряла, як собі! Дочок їй давала мало не з самого народження. З мамою Жені не те! Адже зовсім маленьку дитину малознайомій людині не довіриш. Ніхто не знає, що там у неї на думці. Нагодує чимось не тим, недодивиться. А коли онучки підросли, свекруха й сама вже не виявляла особливої ініціативи у спілкуванні. Іноді, зрештою, пропонувала – привозь їх до нас на дачу! А коли я відмовлялася, не наполягала – ну ні та ні.
Свекри жили своїм життям, благо, люди вони дуже багаті. Подорожували, ходили театрами та виставками, спілкувалися зі своїми друзями. Ми з чоловіком згадували про них у великі свята – та вони, здається, тіснішого спілкування і не потребували.
Найчастіше з’ясовувалося, що на святах вони взагалі не в Києві, а десь у Європі або зовсім на Балі, з якого потім привозили родичам символічні подарунки.
Здавалося, все всіх влаштовувало.
І тут раптом одного дня чоловік Женя заявився додому похмуріше хмари і «обрадував» мене новинами про те, що батьки оформлюють договір ренти з молодшим братом Тарасом.
У результаті, у старшого брата буде іпотечна двушка, борги за яку ми з чоловіком, до речі, ще не виплатили до кінця, а у молодшого – майже півкоролівства!
Хоча цей Тарас все життя був двієчником! Досі – ні кошеня, ні дитина, ні сім’я йому не потрібні. Подруг міняв щомісяця! Навіщо йому стільки нерухомості? Щоб що з нею робити?
Кілька днів я вагалася, а потім набралася сміливості, зателефонувала свекру, який завжди був, на мій погляд, адекватніший за свою дружину, і прямо запитала його, чому вони прийняли таке дивне рішення.
– А що ти хотіла? – заявив мені Антон Володимирович. – Внучок нам не давала, спілкування з сином звела нанівець – тепер ми чужі люди, і все з твоєї милості. Ми були вам не потрібні, ви згадували про нас тільки в дні свого народження. А ви знаєте, що матір лікування серйозне перенесла рік тому, наприклад? Ні! А Тарас знає. Він матері фахівців шукав, домовлявся, біля ліжка матері чергував зі мною. Добре, що це все позаду! Син нам дуже допоміг у цей період. А старшенький навіть не дзвонить. То чого ви тепер від нас хочете?
Я мовчала у відповідь. Потім батько Жені поклав трубку.
І ось гадаю. Свекор зі свекрухою роблять правильно, як вважаєте?
Бо як на мене, то чинять вони дріб’язково і недалекоглядно. Старший син – все одно син, а молодшому стільки власності – якось занадто. До того ж тепер, навіть якщо б ми і «помудрішали», добрих взаємин у сім’ї вже не буде. одне точно: мої свекри – люди дуже своєрідні.
Як вам ця вся наша ситуація? Що думаєте?
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
