fbpx
життєві історії
Ні, у таких, як ти, завжди щасливі чоловіки. Євою виявилася жінка з обличчям однієї знайомої з екрану. Знаєте такий типаж жінок, який називає тебе дитинкою і це не прикро, оскільки поруч з ними ти стаєш дитинкою. – Що трапилося, дитинко? – І я захотіла розповісти їй усе своє життя. – Блискавки ось на джинсах, і на спідниці шов розійшовся, і взагалі курс євро, все це у світі і листя у герані жовтіють. І за машинкою сидить Єва, мама всіх дітей. – У яких таких? І полуниця смачніша, і сонце яскравіше

Я взагалі шалено везуча людина. Найбільше мені щастить на людей, а точніше – мені щастить на чудових жінок та приголомшливі історії.

Поламалася блискавка на джинсах, і на спідниці я випадково висмикнула нитку і поповз шов, понесла речі в ательє під назвою «Єва». Євою виявилася жінка з обличчям Світлани Світличної. Знаєте такий типаж жінок, який називає тебе дитинкою і це не прикро, оскільки поруч з ними ти стаєш дитинкою, коханою та ненаглядною. У теплих носочках, навіть якщо на тобі дванадцятисантиметровий підбор і цукеркою в кишені, навіть якщо в тебе немає кишень.

Мені здається, що праматір Єва і була такою, жінкою з великою душею і фігурою, що трохи попливла, і руками здатними обійняти всіх діточок на цьому світі.

– Що трапилося, дитинко? — і я захотіла розповісти їй усе своє життя, починаючи від народження.

– Блискавки ось на джинсах, і на спідниці шов розійшовся, і взагалі курс євро, все це у світі і листя у герані жовтіють.

– Нічого,- каже вона,- все полагодимо, все зашиємо. І взагалі, я не просто швачка, беріть вище, я технолог швейного виробництва. Я артисток обшивала, ось подивіться на стінах плакати, це мої роботи! Полуниці хочеш? Можу червоненького налити. Мені один вірмен приносить.

На стінах – плакати. На плакатах зірки радянських часів. Маленьке ательє з однією швейною машинкою. І за машинкою сидить Єва, мама всіх дітей.

– Давай тобі спідницю переробимо, краще буде, ти не думай, я не візьму грошей, я ж сама запропонувала. Піднімися на драбинку, я подивлюся, як краще зробити. Чоловік у тебе, мабуть, щасливий?

– Звичайний.

– Ні, у таких, як ти, завжди щасливі чоловіки.

– У яких таких?

– У таких, що люблять жити. Я також люблю жити.

– І чоловік щасливий?

– А то! Щоправда, на небесах давно, але щастило йому до останнього дня.

І я я стою на табуреті-драбинці, навколо мене пурхають руки, і прес підбирається сам собою до спини, талія стає тоншою, волосся біля обличчя містичним чином закручується в кучері, в очах з’являється зухвалий блиск.

– Ви, мабуть, чарівниця, так чудово все придумали, так і справді набагато краще. Я у цій спідниці – королева.

– А то! Я ж технолог! А взвгалі хорошу жінку ніщо не псує. Ні вік, ні курс євро, ні пожовкле листя герані. Ну все, йди. Завтра забереш.

І ось ви знаєте, як все стало добре! І полуниця смачніша, і сонце яскравіше. Можливо, в цьому і є секрет щастя. У добре підігнаній спідниці. І в тому, щоб любити жити. І в тому, що десь у світі є жінки, які обіймають усіх діточок на землі.

Єву в людському світі звуть Лариса Олексіївна.

Олена Пастернак

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com