Ні з Ольгою, ні тим більше з її мамою, Валентиною Сергіївною ми подругами не були. Так, жили неподалік оді від одних, віталися, і на тому був кінець. Я того дня гуляла зі своїм синочком на дитячому майданчику. І тут до мене підходить та ж сама Валентина Сергіївна. Я чула про історію її дочки: заміж не вийшла, але недавно стала мамою одразу двох хлопчиків, і щиро радію – діти це щастя! Розмова видалась нелегка, і геть мені не зрозуміла.
***
В одній з минулих статей я писала про те, що моя добра знайома недавно народила дочку, і я віддаю / продаю (в залежності від початкової вартості і нинішнього стану) цій сім’ї непотрібні нам дитячі речі.
Я позитивно ставлюся до 2круговороту дитячих речей”. Дітки ростуть швидко, а ціни на дитячі товари – ще швидше. А так у батьків є можливість заощадити. Головне, щоб речі зберегли товарний вигляд.
Але я б ніколи не подумала, що подібне моє ставлення до даного питання може зіграти зі мною злий жарт. Хоча в той момент мені було не до сміху.
У моєму дворі живе молода жінка Ольга, моя ровесниця. Так уже склалося, що Оля досі не заміжня і живе з мамою. Але цей факт не завадив жінці пару місяців назад стати мамою відразу двох хлопчаків. І я щиро рада за неї.
Але буквально вчора, коли я гуляла з донькою на дитячому майданчику, до мене підійшла мама Олі Валентина Сергіївна
Поведінка жінки мені здалася дивною, тому як з Ольгою ми ніколи не були подругами, та й з Валентиною Сергіївною теж. Все наше спілкування зводилося до взаємного привітання. А тут Валентина Сергіївна сама захотіла до мене підійти і поговорити.
У розмові жінка розповіла мені, що ходять чутки, ніби я роздаю дитячі речі. Мене це аніскільки не здивувало. У нас невеликий двір, всі один одного знають, і сарафанне радіо працює дуже добре. Та й таємниці з цього я не робила.
Валентина Сергіївна запитала, чи не можу я віддати їй дитячі речі для двійнят Ольги. Я б із задоволенням допомогла цій родині, але тільки в даний час всі речі були вже віддані. А в майбутньому я погодилася допомогти.
Це я озвучила своїй співрозмовниці. Відповідь Валентини Сергіївни мене заставила задуматися: “Ти ж Насті все віддала? Забери у неї все, а нам принеси. Вона зрозуміє.
У неї ж тільки одна дитина, а у нас двоє. Зрозумій, дуже важко ростити двох дітей, до того ж без чоловіка.”
Я отетеріла від такого нахабства, і якщо раніше у мене виникло бажання допомогти, то після всього сказаного це бажання пропало. Як це, забрати речі, які віддавала зі словами: “Користуйтеся, на здоров’я!?” Я не розумію!
Я сказала Валентині Сергіївні, що ні у кого нічого забирати не стану, і взагалі, це вже не мої речі, я їх віддала. Жінка звинуватила мене в черствості і пішла не попрощавшись.
Мені ж стало від всієї цієї історії якось не по собі. Я відчула себе винною, хоча розумом розумію, що моєї провини немає.
Що робити в таких ситуаціях?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!