fbpx

Ніч у мене сьогодні випала зовсім безсонна, ні на хвилину не вийшло поринути у сон. Вчора приходила моя старша дочка Іванка, завела серйозну розмову, після якої мені ні їсти, ні спати не хочеться. У мене здоров’я вже не те, щоб так бігати. Ще років 10 тому могла б, але мені майже 80 уже. Найцінніше наше майно – трикімнатна квартира. Ось як вона сказала. З тим і пішла

Але почати, мабуть, варто не з цього.

У нас із чоловіком Леонідом дві доньки. Старша дочка Іванка та молодша Аня. Мені завжди здавалося, що любила я їх однаково, давала всього порівну: турботи, уваги, материнської ласки. Проте тепла між сестрами чомусь немає.

Іванка завжди вважала, що Аню ми любимо більше. Якось навіть сказала, мовляв, Аня у вас для любові, а я для побігеньок. Прикро стало, звичайно, адже я їх обох однаково люблю.

Ми все життя працювали з Льонею, аби у них все було: і харчування на рівні, і одяг якісний, не дешевий. Нічого натомість від дівчат не вимагали. Але нещодавно трапилося лихо – чоловік занедужав. І, скажу правду, якби не Іванна, то й не було б його вже. Вона відвезла до найкращих спеціалістів, сплатила частину витрат, постійно бігала до нього. У мене здоров’я вже не те, щоб так бігати. Ще років 10 тому могла б, але мені майже 80 уже.

Словом, виходила Іванка батька. Днями повернувся Льоня із санаторію. Тоді дочка й прийшла до нас на серйозну розмову, яка зріла давно. За своє життя ми нажили не так багато. Найцінніше наше майно – трикімнатна квартира. Власне, вона й стала предметом нашої розмови.

Іванка хоче, щоб ми квартиру вже зараз переписали на неї. Мовляв, вона доглядає за нами, Аня взагалі не при ділі. Та й у разі чого тільки вона зможе про нас подбати. У молодшої ні грошей, ні можливості. Вона сидить у декреті із двома дітьм-двійнятами. Ну який із неї попит? У неї немовлята. Та й живуть вони на орендованій квартирі.

Я вважаю, що вимоги Іванни не зовсім справедливі. Але вона непохитна, сказала, мовляв, якщо не бажаєте переписувати квартиру, то не треба. Діліть усе порівну, але тоді й турботи теж. Якщо Аня не приїжджатиме, то і я не буду. І додала ще, що Аня наша лише заповіт ділити приїде. Ось як вона сказала. З тим і пішла.

Мені так сумно стало. Я розумію, звичайно, що Іванна в чомусь має рацію, але як я можу віддати все одній доньці? А з чим лишиться друга? Адже у неї двоє діток! Хіба гарна мати може так вчинити? Їй-богу, не знаю, що робити.

Що ви  мені порадите?

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page