Я навіть не уявляю, що мені робити. Їсти і спати не можу.
Мені 27 років, працюю, живу окремо від батьків у Вінниці, але це вони купили свого часу мені квартиру у сусідньому з ними будинку.
Мама й тато вже переживали, що я ніяк не знайду своє особисте щастя, та ось нарешті це сталося – я зустріла свою долю.
Ми познайомилися всього три місяці тому у спільній компанії друзів. Дмитро офіцер, і він одразу пішов на війну, як тільки це все почалося. Але ми за ті короткі два тижні спілкування зрозуміли, що створені один для одного.
Діма поїхав, а я його чекаю. Ми постійно переписуємося, дзвонимо одне одному щовечора і дуже чекаємо зустрічі.
Скоро така зустріч нарешті станеться – наступного тижня Дмитро на кілька днів приїде у Вінницю, а потім назад на службу. Ми вирішили розписатися, щоб вже по-справжньому бути разом.
Але це бажання виявилося дуже складно здійснити через моїх батьків.
Справа в тому, що у нас в родині не можна одружуватися без батьківського благословення.
Тому коли ми з коханим вирішили розписатися, я прийшла до батьків і сказала їм про це, розповіла їм про Дмитра, адже вони ще не знайомі в реальності. Та коли мама й тато дізналися, що Діма військовий, одноголосно висловилися проти мого шлюбу:
– Ні і ще раз ні! Ніякого нам зятя військового не потрібно! Його ніколи не буде вдома, то війни, то командировки, то місії. Роститимеш дітей сама, вічно хвилюйся за нього: чи живий? Чи іншу зустрів? Куди відправлять? Забудь про нього, доню, і крапка! Це не твоє! Нашого благословення ти не отримаєш на цей шлюб і ця тема закрита!
Я вже кілька днів як у тумані, місця собі не знаходжу. Як мені піти проти волі батьків? Чи буду я у такому разі щаслива зі своїм коханим? І що ж мені робити?
Олена К., м. Вінниця
Слава Україні і ЗСУ!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.