Ніхто б і не здогадувався, ким насправді працює мій Михайло, якби одного дня він без попередження не з’явився у робочому одязі, у мене в офісі. – Оксано, мене друзі на риболовлю кличуть. Відпускаєш мене? – Я була така розлючена. Мало того, що в цьому одязі, так там ще й наліпка була, де виразними буквами писало – охорона. Всі дівчата єхидно усміхалися. Як мені тепер їм в очі дивитися…
Мені дуже важко на душі. Можливо, коли виговорюсь, стане трішки легше.
В такому стані я вже живу більше п’яти років. Саме тоді я вдруге вийшла заміж. Михайла я дуже люблю. Хоча, коли я виходила заміж, весь світ був проти нас. Перше заміжжя для мене закінчилося неймовірно важко. Після нього я думала, що більше ніколи не повірю чоловікам. Моє сімейне життя було дуже складним. Чоловік був вічний гуляка і випивака. Але коли він одного разу показав мені “де раки зимують”, (так він назвав свій вчинок), то моєму терпінню прийшов кінець і я пішла.
Два роки я навіть не могла дивитися на чоловіків, поки не зустріла свого Михайла. Я поспішала на позачергове засідання і влетіла у велику яму на дорозі. Автомобіль мій настільки був пошкоджений, що я не могла далі рухатись. Посеред дороги я не злим тихим словом згадувала всю нашу дорожню службу. До мене підійшов чоловік і просто мені допоміг. Він викликав евакуатор і доставив мою автівку на СТО.
Через кілька днів Михайло стояв у мене під офісом з величезним букетом квітів. Михайло мені одразу ж сподобався. Хоча в той час у мене вже був статус і непогана зарплата, а він був простим охоронцем в супермаркеті. Але мене цей факт не збентежив. Через пів року Михайло влаштувався на ту ж посаду, але в приватній школі. Мене терзали сумніви з приводу наших відносин. Адже в душі Михайло мені дуже подобався, але мене сильно хвилювало те, що по нас будуть говорити люди. По закінченню двох років, любов взяла верх і ми розписалися.
Зараз я щаслива в шлюбі вже три роки. З попереднім заміжжям це просто не можна порівнювати. Що мене засмучує, так це його робота. Михайло не хоче розвиватися, йому добре сидіти на вході у школу, і пропускати дітей. Його цілком влаштовує те, чим він займається.
– Я на дивані не відлежуюся і це вже добре, – каже він мені, коли я щось натякаю про “підвищення”.
Я всім друзям і знайомим сказала, що мій Михайло дуже добре заробляє, і що він офісний працівник. Всі ці роки ця брехня проходила, а ось недавно все стало зрозумілим.
Михайло раптово прийшов до мене в офіс. З’явився він у робочому одязі, на якому було написано “охорона”.
– Оксано, мене друзі на риболовлю кличуть. Відпускаєш мене?
Всі колеги дивилися і хихикали тихенько. А я від сорому готова була крізь землю провалитися. Вдома я відчувала величезне почуття провини перед чоловіком. Адже він у мене такий хороший, а я виходить соромлюся його професії. Не знаю що з собою робити.
Як позбутися від цих докорів сумління? Як подолати свій страх і сором, щоб усім розповісти правду? І що тепер мені сказати на роботі?
Я загнала себе в глухий кут…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
