Ми з чоловіком тримаємо в нашому обласному центрі невеликий, але популярний ресторан однієї відомої української торгової мережі.
Ми постійно заняті на роботі, часто їздимо на навчання, семінари, тренінги.
Коли народився наш синочок, я на деякий час «випала» з процесу, чоловікові було дуже важко самому.
Синочку виповнилося 4 роки, і ми вирішили погодитися з пропозицією рідної тітки чоловіка, яка давно живе в Канаді, і віддати їй на виховання Богдагчика.
Всі наші рідні сприйняли це так, ніби ми це робимо, щоб спекатися дитини. Але це не так! В першу чергу таке рішення – це інвестиція в його майбутнє, це на краще для нього самого. Адже ніщо так не розвиває і не загартовує, як життя в іншій країні.
Зараз, у 6 років, він вже майже досконало знає англійську мову, а також рідну, українську, бо саме на ній спілкуються всі в родині тітки Наталі. А до того ж. Богданчик займається вивченням нашої мови з вчителькою-українкою з канадської діаспори, а вона там, як відомо, численна і сильна. Як гарно вони святкують традиційні українські свята! Навіть у нас не кругом так трепетно, відповідально й бережно ставляться до рідної історії і традицій.
Звичайно, ми скучаємо за Богданом. Але думка, що це насамперед заради нього, заспокоює. До того ж, наш рівень заробітку дозволяє літати на великі свята до нього, брати хлопчика іноді до нас, разом їздити кілька разів на рік на відпочинок.
Це наше свідоме рішення, але наша рідня нас за нього осуджує досі, хоч і минуло вже два роки.
– А як ще одну дитину народите, її теж «спихнете» до тітки?.. – питає іноді моя мама. – Не гірко тобі від думки, доню, що, коли в твоєї дитини температура, болить голівка чи животик, щось турбує або наснилося тривожне вночі – поруч з нею інша жінка? Голубить твого сина, обіймає, гладить по голівці… Та й нам, вашим батькам, важко так жити. Майже не бачачи й не знаючи рідного онука… Виросте він – а ми йому чужі люди. Та й ви, його батьки, теж… Ви ще пожалкуєте про свій вчинок, ось згадаєш мене.
Звісно, мамині слова мене чіпляють, душа іноді сумує і плаче. Але на даний час ми з чоловіком переконані, що наше рішення правильне. А щодо другої дитинки – життя покаже, зараз ми про це не думаємо.
Автор – Олена М.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!