Ніколи не думала, що мій син не буде брати шлюб в церкві. – Синку, подумай ще разочок, невже таке велике до неї твоє кохання. – Олесь стояв на своєму, а мама на своєму. – Я не признаю її своєю невісткою, чуєш – ніколи, – говорила мама, але Олесь вже нічого не чув, його серце мчало до коханої
Син Ніни Олексіївни виріс дуже доброю та чуйною людиною. Їй і справді було чим пишатися. Олесь закінчив школу з золотою медаллю, вступив до університету без копійки, а коли закінчив, його одразу ж направили працювати в найкращу компанію. Там він набрався досвіду, і в свої 26 років відкрив фірму.
Ніна не мала нічого проти розлучених жінок з дітьми, але для свого Олеся вона такої долі не хотіла.
– Мій Олесь заслуговує на найкращу дівчину, а тих, хто з дітьми, нехай шукають собі подібних, – любила казати сусідкам Ніна.
– Мамо, я дівчину зустрів, вона чудова і тобі неодмінно сподобається. Правда, є одне але… яке тобі може не сподобатись. Справа в тому, що Алла розлучена і у неї синочок 3 рочки.
– Тільки не це, – повторювала жінка. – Та тебе кожна вільна захоче, для чого тобі цей тягар? Чужа дитина ніколи не стане рідною, запам’ятай.
Та Олесь і слухати маму не хотів. Вони з Аллою частенько зустрічалися. Разом з сином ходили в кіно, парк, на дитячі майданчики, а одного дня Олесь просто прийшов додому і повідомив, що йде жити до Алли, бо душі не чує в ній і хлопчику.
– Ніколи не думала, що мій син не буде брати шлюб в церкві. Синку, подумай ще разочок, невже таке велике до неї твоє кохання…
Олесь стояв на своєму, а мама на своєму.
– Я ніколи не признаю її своєю невісткою, чуєш – ніколи, – говорила мама, але Олесь вже нічого не чув, його серце мчало до коханої.
Олесь декілька разів в тиждень навідувався до матері, старався розтопити її льодяне серце, але жінка вважала, що робить правильно, адже старша, і краще знає, що буде краще для її сина.
Того дня Олесь прийшов до мами з тортом.
– Ма, став чайник!
– Що святкувати будемо?
– Сьогодні у Святославчика день народження. Я додому також такий тортик купив. І вирішив тебе ним побалувати. Як не крути, а ти в мене найкраща мама. Мамуль, ти собі уявити не можеш, який у Алли чудовий син росте: вихований, розумний, красивий. Але це не все, що я хотів тобі сказати. Словом, мамуль, ти скоро станеш бабусею. Алла носить під серцем дитя. Було б чудово, якби донечка, синок то у нас є.
Після цих слів Ніна задумалася.
– А знаєш що, чекайте мене в неділю в гості, маю ж я познайомитись на кінець з цим чудовим хлопчиком.
Ніна накупила подарунків для Святославчика, не забула і про невістку.
– Такому білому сервізу кожна господиня буде рада.
Ніна Олексіївна прийшла в гості на годинку раніше. Двері їй відкрила Алла.
– Добридень! Я мама Олеся! Рада зустрічі.
Дві жінки обійнялись, і ніби з першого погляду й порозумілись.
– Тримай, цей подарунок тобі, – Ніна Олексіївна виймала з коробки сервіз і одна чашечка вислизнула з рук і розбилася. На щастя, хотіла сказати Ніна, але тут з кімнати вийшов Святославчик.
– Тихенько. Тато спить. Ви чого розшумілися. Він ж вчора пізно з роботи повернувся. Геть виснажений, сів погратись і заснув.
Ніна Олексіївна ледь стримала сльози. Справді, такий чуйний хлопчик у Алли росте.
– Тримай, у мене і для тебе подаруночок є – внучок!
Нарешті ця сім’я зажила справжнім життям. Ніна Олексіївна душі не чула у внукові, а коли на світ з’явилась і Златка, то щастю їхньому не було меж.
– Ма, я ж казав, що моя Аллочка найкраща в світі…
Передрук без посилання на ibilingua заборонений
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
