Ніколи не думала, що слова п’ятирічної дівчинки так закарбуються в моїй пам’яті. Це був звичайний літній день. Ми з Кариною вийшли погуляти одразу ж після сніданку, адже день обіцяв бути жарким. На майданчику ми і зустріли Марічку, вона була на рік молодшою за дочку, але розумнішою навіть за мене.
Традиція, яка повинна бути в кожній родині.
Дитячий майданчик. Дві дівчинки гойдаються на гойдалках і ведуть неквапливу, світську бесіду.
– Щось давно ніякого свята не було, – задумливо говорить одна. – Шкода!
– Мені не шкода, – каже друга.
– Ти свята не любиш?!
– Люблю! Дуже! У мене їх повно, кожен день – свято!
– Не може бути!
– Може. Ми святкуємо кожного дня народження!
– Може день народження?
– Дні народження ми теж святкуємо, але рідко, тільки раз на рік. А Дня народження – кожен день. Мій тато це свято вигадав.
– І як ви його святкуєте?
– Дуже просто! Тато будить вранці мене і маму, ми всі біжимо на кухню, беремо склянки з водою і тато каже тост: “Чудовий день сьогодні народився! Нам з ним дуже пощастило! За Новий День!” І ми п’ємо воду, їмо мед і співаємо якусь пісню.
– А якщо день поганим вийде?
– Так раніше і було. А як тільки ми стали відзначати це свято, майже всі дні або хороші або дуже хороші. Рідко-рідко щось не дуже гарне відбувається.
– Чому ж тоді у інших людей такого свята немає?
– Тато сказав, що це свято є у всіх, тільки не всі його помічають. Багато просто забули про це свято. Якщо хочеш, приходь в суботу до нас. Переночуєш, а вранці разом з нами посвяткуєш!
Григорій Беркович
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook