Ніколи не думала, що таке скажу, але, в мене більше немає сина. Я всю душу вклала в Максима, сама виховувала. В той час, як рідний батько будував кар’єру, ми ледь виживали на копійчані аліменти. І ось тепер, в 15-ть років, він надумав переїхати жити до нього, бо той, бачте, багатий
– Ніколи не думала, що мій син може ось так вчинити! Загалом, немає у мене більше сина, ось що я скажу. Після такого я можу тільки викреслити його з життя!
– Людоньки, що ж він такого накоїв? Йому ж тільки п’ятнадцять, такий хороший хлопець! Що трапилося?, – каже мені подруга.
Мій син, п’ятнадцятирічний Максим, кілька тижнів тому зібрав в стару спортивну сумку речі і переїхав на постійне місце проживання до свого батька. Тато Максима – бізнесмен, дуже багатий, живе на широку ногу, на відміну від мене, я ще й плачу іпотеку і довгі роки економлю на всьому.
Всі п’ятнадцять років Василь сином не цікавився, не телефонував не приходив, аліменти перераховував копійчані. І тут недавно раптом згадав про Максима. Навів довідки, дізнався, що хлопець – гарно вихований, відмінно вчиться, займається спортом.
Зідзвонився, зустрівся, подарував новий комп’ютер. І ось тепер у Максима окрема кімната, купа шмоток, гаджети, репетитори, крутий ліцей, закордонні канікули.
Зі мною про таке життя він і мріяти не міг. Продався з потрохами за новий айфон! Ну що ж… Він свій вибір зробив. Нехай тепер з ними і живе!
З сином після його переїзду я принципово не розмовляю, хоча Максим намагався налагодити відносини. Я скидаю дзвінок. Дуже мені образливо за всю цю історію.
На колишнього чоловіка я дуже сильно ображена. Свого часу він повівся зі мною дуже недобре, залишив з боргами і проблемами, розгрібати які довелося багато років. Розлучення було дуже негарним. Тепер я дуже ображена і на колись улюбленого сина.
Виявляється, не так добре я його виховала!
– Ти знаєш, я з боку, і мені видніше, – каже мені подруга, – твого Максима також можна зрозуміти! З батьком йому дійсно краще. І перспектив більше. Не ображайся на нього! Життя все ще розставить на свої місця.
Та я вважаю, що мене зрадив рідний син і крапка. І такого відношення я йому не пробачу.
А як вважаєте ви, хлопець дійсно не гарно вчинив, що тут же переметнувся до багатого тата, варто було того лише поманити комп’ютером?
Чи має моральне право мати образитися в такій ситуації? Це дійсно зрада з боку сина?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
