Я завжди була впевнена, що батьки щасливі в шлюбі. А потім я дізналася правду.
“Ніколи не думала, що вийду заміж за брата свого чоловіка”. Одного разу моя мама сказала мені це речення, і я не мала уявлення, про що вона говорить. Поки вона не розповіла мені історію свого життя…
“Я виросла у дружній сім’ї, оточеній любов’ю. Мої батьки були щасливі в шлюбі, і в дитинстві я завжди вважала, що історія їхнього кохання — це класична історія двох молодих людей, які закохалися з першого погляду, одружилися і стали батьками.
Зі своїм першим чоловіком Євгеном мама познайомилася ще в студентські роки. Всі навколо бачили, що це велике кохання. Євген був красивим і добрим чоловіком, і моя мама була дуже щаслива з ним у шлюбі.
Приблизно через два роки у них народився син, якому вони обоє раділи. Вони назвали його Миколою, оскільки народився від 19 грудня, в саме свято.
Мамині свекри теж були дуже хорошими та заможними людьми і з самого початку у всьому допомагали молодій сім’ї.
Однак сімейна ідилія тривала недовго. Як кажуть, біда за горами не ходить, а за людьми. Одного зимового ранку Євген їхав автівкою на роботу. Однак на засніженій дорозі його занесло… Євген покинув цей світ дуже рано…
Коли моїй мамі розповіли про це, вона ледь це пережила і не могла оговтатися від нещастя. Вона все ще плакала і навіть уявити не могла, як буде сама доглядати за сином. І тому його виховувати допомагала свекруха. Через деякий час вони знайшли роботу для моєї мами, щоб вона могла трохи відпочити і потихеньку забути своє велике горе.
Мама була ще молодою і вродливою, але, незважаючи на те, що молоді люди з околиць дуже цікавилися нею, вона їх зовсім не помічала. Вона навіть чути не хотіла про нове знайомство. Проте свекри не хотіли, щоб вона змарнувала своє молоде життя після відходу старшого сина.
Їхній молодший син Ігор дуже вподобав собі мою маму. За його поглядом було все зрозуміло. Він ще не був одружений, бо в юності переніс важку недугу. Але тепер він був цілком здоровий і постійно повторював моїй мамі, що хотів би з нею одружитися. Але вона все одно відмовила йому.
Згодом навіть свекруха запропонувала спробувати зійтися з їх молодшим сином. Вона сказала: “Яринко, ти молода, він самотній хлопець, дай йому шанс і, може, ви разом знайдете щастя, і він допоможе вам подолати скорботу за Євгеном”.
Згодом свекруха наполягала вже серйозніше вийти заміж за молодшого сина. Та мама сильно хвилювалася, що з неї всі в містечку будуть сміятися. Та й Ігор був на вісім років молодшим за неї.
Однак Ігоря такі аргументи не зупинили і він сказав їй: “Яринко, ти мені завжди подобалася як невістка”. Я часто ходжу на останній спочинок до брата і прошу його допомогти мені з тих райських висот, щоб одного дня я міг жити з тобою і допомагав тобі ростити сина.
Ігор буквально молився за Ярину. Вона зовсім не поспішала з весіллям, все одно її турбувала велика різниця у віці. Коли вона погодилася, це був початок прекрасного і щасливого шлюбу.
Через рік у них народилася я, донька Марічка. У нас із братом Миколою було прекрасне дитинство, обидвох нас любили однаково. Батько завжди балував матір і ставився до неї дуже галантно.
Вона сяяла від задоволення. Донині у них дуже гарний шлюб, якому всі можуть лише позаздрити… Так склалось у житті моєї бабусі, що в неї є лише одна невістка, яку вона обожнює.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
