fbpx

Ніколи не готує, тарілку за собою не прибирає, встає з-за столу як у ресторані – і диван. Одяг знімає, де доведеться, ванну залишає брудну, увечері пройтися вулицею не можу його змусити, максимум на 15 хвилин виходить. Хотіла бути доброю дружиною, а зараз, коли він не знаходить чистого випрасуваного одягу, то відразу в нього такі вимоги! Стас правий: якщо я користуюся його грошима і живу в його квартирі, то я мушу йому віддячити хоча б комфортним життям

Чоловік мій працює, а після роботи дивиться фільми на дивані. Ніколи не готує, тарілку за собою не прибирає, встає з-за столу як у ресторані – і диван. Одяг знімає, де доведеться, ванну залишає брудну, увечері пройтися вулицею не можу його змусити, максимум на 15 хвилин виходить.

Стас добре заробляє, а я навчаюся на програміста, щоб теж стати незалежною фінансово, але таке життя зводить мене з розуму. Спочатку я хотіла показати йому, як я дбаю про нього, хотіла бути доброю дружиною, а зараз, коли він не знаходить чистого випрасуваного одягу, то відразу в нього такі вимоги, ніби я не виконую своїх обов’язків. Адже я живу в його квартирі і харчуюсь їжею, яку він купує, а ще оплачує мої курси з програмування.

Я тільки і мрію, як отримаю мою першу зарплату і вирвуся з цього рабства. З одного боку, він правий: якщо я користуюся його грошима і живу в його квартирі, то я мушу йому віддячити хоча б комфортним життям. А з іншого боку, хто я? Прислуга чи гарна дружина? Кухарка та прибиральниця заради їжі та даху над головою?

Я сирота і жити мені ніде, грошей на оренду окремого житла теж немає. У таке ось рабство з власної волі я й потрапила, хоча я дійсно спочатку покохала Стаса. Але так хочеться, щоб хтось дбав про мене, ну хоча б яблучко почистив чи вкрив перед сном, а я ніби живу заради його комфорту. І найсумніше, що я не розумію, це нормальний шлюб чи тут щось не так.

Може, я дуже багато хочу? Наче я прагну догодити чоловікові, щоб він бачив яка я хороша, що я все вмію. Я і шафу полагодити можу, і пофарбувати стелю, і приготувати, і красиво обставити квартиру. Я можу все, але тільки не наважуюся йти від нього. Я боюся знову цих почуттів, ніби я залишена батьками, що я зовсім одна, зараз хоч чоловік якийсь поруч.

Адже піди від нього – і все, де мені заробити для першого місяця стільки, щоб і за квартиру вистачило заплатити, і на їжу залишилося? Та й боюся реакції чоловіка на розлучення. Адже якщо я висловлюю свій протест, він одразу стає незадоволеним і каже «Завжди тобі всього мало».

Запитую вчора у Стаса: «Ти мене любиш?». Він каже, що я вже втомила його цим питанням. Але я хочу кохання, а він вважає, що доказ кохання – це те, що він оплачує всі мої потреби.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото  – Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page