Моя історія почалася сім років тому, коли ми познайомилася з моїм майбутнім чоловіком Захаром.
Я не могла повірити своєму щастю, адже зустріла гідного чоловіка, з яким готова прожити все життя.
Серйозні відносини у нас зав’язалися відразу, єдине, що мене засмучувало, це те, що незважаючи на те, що Захар представляв мене як наречену своїм знаймим і друзям, він не квапився знайомити мене зі своїми батьками. Що, до чого і чому, я зрозуміла трохи пізніше.
Справа в тому, як пізніше з’ясувалося, Захар не поспішав представити мене батькам, тому що знав: щойно його мати зрозуміє, що все серйозно, то відразу знайде спосіб відправити його у відрядження.
Працювали Захар і його мама на одному підприємстві, і вона була у близьких стосунках з керівництвом.
Одним словом, не сприйняли мене в їхній родині відразу. Перше, що збентежило його маму, то що я не місцева, і моя мама працює медсестрою, як вона висловилася – не нашого поля ягода.
Через два роки ми з Захаром подали заяву.
До весілля готувалися самостійно, допомоги у батьків не просили.
Коли ми вибирали обручки, його мама навіщось попленталася з нами, і в салоні розповідала продавцям, що мені аби вийти заміж скоріше. Я це переварила, але далі – гірше.
До самого дня церемонії нас відмовляли, вона постійно говорила сину, що я не пара для нього, що це явище тимчасове і буде інша, і таке інше. Вона підходила до мене, і говорила що я не гарна, занадто худа, шкіра тьмяна, волосся не дуже, одягаюся без смаку і все в такому роді. Але я і на це намагалася не звертати уваги.
Звичайно, мій майбутній чоловік намагався з мамою розмовляти, але марно.
Познайомити батьків перед весіллям так і не вдалося, з трьох призначених зустрічей його батьки не прийшли ні на одну. А моїй мамі довелося їздити за 300 км щоразу. Познайомилися вони вже на весіллі, якщо це можна назвати знайомством.
На наше весілля його мама притягла свою подругу, з двома дочками, хоча ні подругу ні дітей ми не запрошували. Дочки подруги – двійнята, і моя свекруха обговорювала прямо на весіллі, як би їй хотілося, щоб на моєму місці була б одна з цих двійнят.
На другий день весілля, який ми вирішили відсвяткувати у них вдома, вона їх теж покликала і говорила: “Подивися, синок, які гарні дівчата”.
Після весілля ми збиралися жити окремо, у його мами була маленька квартирка. Але у перший день після свята вона раптом згадала, що вже здала її в найм. І запропонувала нам поки пожити у неї, буквально перший місяць, який затягнувся на цілий рік.
Як не дивно, перші пів року здалися мені раєм, ми жили душа в душу, я старалася, як могла, готувала прала і прибирала, намагаючись допомогти свекрусі у всьому.
Але пізніше до мене стали підходити її друзі і дорікати, що я зовсім не допомагаю, живу за її рахунок, і взагалі, могла б хоча б іноді допомагати.
Я підійшла до неї і запитала, в чому справа, на що вона віджартувалася, сказавши, що це все неправда. Єдине, що мене напружувало в цьому раю, це те, що мені весь час говорили: посуд мою неправильно, прати і прасувати не вмію, фарбуватися і розчісувати мені взагалі не можна було в квартирі, говорила, що занадто багато розношу сміття, плюс постійний контроль що лежить у мене в шафі.
Ночами вона заходила в нашу кімнату без стуку, і відкривала нам вікна, щоб нам не душно було, а що ми робимо у цей момент – її не хвилювало… Вранці приносила синові випрасувані майку, білизну і шкарпетки, нюхала його пахви і ноги, перевіряла на чистоту.
Далі – цікавіше, вона за нас вирішила зібрати валізи у відпустку, моттивуючи тим, що краще знає, що нам треба.
У відпустці нам дзвонили кожен день по два рази, і говорили, куди краще сходити, що поїсти, і що подивитися.
***
До слова сказати, у них вдома ніколи не закінчується ремонт і шалена кількість непотребу. Мій свекор і чоловік називають його маму “Плюшкін”. бо шафи ломляться від одягу і взуття, яке вже вийшло з моди, але їх ні разу не надягали, побутової техніки незрозумілого призначення, і іншого барахла. Плюсь до цього – відвалюються шпалери, вивалюються розетки, а місцями в квартирі не працює проводка.
Всі спроби наші і свекра щось полагодити, змінити закінчувалися конфліктом. Вона починає говорити, що це її квартира, і вона сама вирішить як все робити. Остаточно моє терпіння лопнуло, коли за нас вирішили, як ми повинні відсвяткувати першу річницю весілля.
Після того, як ми заперечили і наполягли на своєму, з нами не розмовляли три дні. І все б нічого, якби не одна маленька, але дуже дивна її звичка: вона любить збиратися зовсім не одягненою, в присутності дорослого сина, взагалі без нічого!
Я коли побачила це вперше, ви можете уявити мої емоції.Потім вона стала накидати якусь рубашку хоча б.
Я вирішила що з мене вистачить, і ми з чоловіком, нічого не кажучи, його батькам переїхали до моєї сестри, на інший кінець міста.
***
Через місяць після переїзду батьки Захара нам вирішили зробити подарунок, і дозволили пожити в тій самій квартирі, яку нам спочатку обіцяла свекруха.
Ми погодилися, все таки маленьке, але окреме житло. Прожили ми там три роки, зараз знімаємо квартиру більшу, народився малюк.
Відносини зі свекрухою стали налагоджуватися, вірніше, з нею спілкується тільки мій чоловік, ми з нею не розмовляємо, а з онуком вона спілкуватися не хоче, говорить, що лінь їхати цілих дві зупинки до нас. Не дивлячись на все це, вона, напевно, в звичайному житті чудова людина, просто ми не сходимося характерами. Але вона все таки народила і виростила мого чоловіка, і, можливо, якби я не була її невісткою, то все було б набагато простіше. А так я їй просто вдячна за Захара, але зайвий раз нам краще не перетинатися.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
