Новосілля ми з Артемом, як такого не робили, приїхала лише свекруха. Не скажу, що з Іриною Іванівною ми погано ладнаємо, але і не подружки. Вона не пхала носа в нашу сім’ю, та й на тому дякую. А тут дивлюсь, щось вона “бокує”. То по телефону говорить, щоб я не чула, то зиркає своїми очиськами. Тільки через тиждень все прояснилося. Ох і хитрі. Думали, обведуть мене круг пальця – не вийшло!
З моїм чоловіком Артемом ми в шлюбі вже 5 років, з яких три зустрічалися, ну а потім одружилися. Перший час жили на орендованій квартирі. Чоловік трохи наскладав грошей і вирішили купувати житло спільне зі внеском з обох сторін. Зі свого боку я вклала десь 65 відсотків від суми і Артем 35. Але не стали особливо на цьому акцентувати увагу. Все ж ми тепер сім’я, а значить, все спільне і все порівну, ми в рівних умовах. Не варто навіть пояснювати, наскільки це неймовірне почуття жити в своїй квартирі.
Зі свекрухою у нас ніколи конфліктів не було. Сказати, що ми були як мати з дочкою, теж не скажу, але начебто відносини були задовільні. Ірина Іванівна ніколи не сунула свій ніс в мої справи, а я завжди ставилася до неї з повагою.
Через два місяці після покупки власного житла свекруха вирішила приїхати до нас в гості. Я була не проти. Раніше, коли приїжджала на орендовану квартиру, вона завжди вела себе як гостя.
Цього разу свекруха так само повелася нормально, хоча затрималася десь на місяць. Потім дізнаюся, що покликала свекруха ще й дочку свою до нас в гості. Ну я знову не була проти. Анні 17, вона якраз закінчила школу, літо було.
Минуло кілька тижнів, свекруха стала збиратися додому, ну а Анна сидить і сидить. Мені ж незручно було питати, чому вона речі не збирає. Потім приходжу з роботи, свекрухи немає, поїхала додому, а Анна залишилася. Питаю, в чому справа. Чоловік і каже мені, що сестра вступає до університету, потрібно пожити трохи у нас, не буде ж вона заради цього орендувати житло. А потім, коли, дай Бог, поступить, переїде в гуртожиток. Я і не стала противитися, сама розумію.
Настав час, коли Анна поступила, минув вже місяць, а вона все не їхала. Я стала цікавитися, в чому справа. Чоловік мені почав розповідати якісь байки про те, що гуртожитків всього два і обидва дуже далеко знаходиться. Тому потрібно, щоб сестра пожила ще пару місяців, поки не вирішать, що робити. Але я ж людина розумна, розуміла, що щось тут не те. Поїхала я в університет, дізналася там, що насправді гуртожитки перебувають близько і що це не проблема туди влаштуватися.
Того ж вечора у нас з чоловіком була досить голосна розмова, адже мене обманювали весь цей час. Свекруха думала, що зуміє так мені запудрити мізки, щоб дочка її зручно заживе з нами в квартирі. На думку матері чоловіка, в гуртожитках живуть тільки погані люди, які з низькою мораллю і її Анна стане такою ж, якщо там жити буде. І нічого, що я теж жила в гуртожитку в роки навчання.
Через тиждень Анна поїхала жити в гуртожиток, а свекруха перестала зі мною розмовляти. Я все розумію, але навіщо мені ще й зовиця в квартирі? Я хочу спокійно собі жити.
А що ви скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
