fbpx

Ну дочка, так дочка, подумала я. Для чого зараз це було говорити? Віра Дмитрівна ледь-ледь пережила втрату коханої людини. – Ні, Оленко, все вірно. Розумію я, про що мова йде. Одне в голові не вкладається, чому Іван не до мене уві сні прийшов

Ну дочка, так дочка, подумала я. Для чого зараз це було говорити? Віра Дмитрівна ледь-ледь пережила втрату коханої людини. – Ні, Оленко, все вірно. Розумію я, про що мова йде. Одне в голові не вкладається, чому Іван не до мене уві сні прийшов

Вся ця історія сталася на моїх очах, коли я ще тільки після інституту, влаштувалася на одне велике підприємство в відділ бухгалтерії. Моєю начальницею, головним бухгалтером, була жінка вже у віці. Їй було вже далеко за 60.

Десь через три місяці після того, як я прийшла на підприємство, у моєї начальниці пішов з життя чоловік. Він довго хворів і в кінці кінців хвороба його здолала. А у нас в той момент почався звітний період. Моя начальниця, як людина відповідальна, на роботу вийшла вже на наступний після прощання день.

Ми з дівчатами домовилися ні на секунду не залишати її одну. І ось якраз була моя черга бути з нею. Повертаємося ми з нею після обіду, як до нас підбігає жінка з іншого відділу. Захекалася вся і буквально викрикує: – Віра Дмитрівна (так звали мою начальницю), ви уявляєте… до мене уві сні сьогодні ваш чоловік приходив, – відразу випалила вона.

Мені тоді це здалося дуже неправильним вчинком з боку тієї жінки, ну хіба мало хто кому приснився.

– І що? – сухо запитала моя начальниця.

– Він просив вам передати, що з донькою бачився. Дивно це якось… у вас же дітей не було. Але дуже сильно просив, щоб я вам це передала, – повідомила безцеремонна тітонька.

Подякувавши їй, моя начальниця поспішила піти. Ясно, що я пішла за нею. Повернувши за ріг, Віра Дмитрівна, присіла на лавку і важко задихала.

– Але ж була у мене дочка, – несподівано почала вона, – тільки ангеликом стала, коли ще зовсім молодою була. Їй всього-то двадцять років було. Чоловік мій довго хворів і прекрасно розумів, що недовго йому залишилося. Місяці за три до відходу він мені обіцяв, що якщо зустріне він там її, то пришле мені звісточку.

Ось тільки не зрозумію, чому він уві сні прийшов не до мене. Ми ж з тою Катериною ніколи не дружили навіть. Вимовивши все це, вона закрила очі і якийсь час сиділа, важко дихаючи. Ясна річ, що я її не чіпала, а просто стояла поруч.

– Але ж він все правильно зробив. Приснився б він мені, я б вирішила, що це просто моя свідомість видала бажане за дійсне. Я б засумнівалася, що він мені дійсно передав звісточку. А так, через чужу жінку…

– Тим більше вона нічого про нашу дочку не знала ніколи…, – не відкриваючи очей, шепотіла вона. Потім відкривши їх і подивившись на мене, вона сказала: – Значить, є там щось… після відходу.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page