fbpx
життєві історії
Ну хіба ж це зараз на часі? Але рідня з Сумщини, яка певний час пожила у нас, зачепила мого вразливого чоловіка, і Артем закомандував розпочати капітальний ремонт. Я накрила щедрий стіл, як належить хорошій господині. Всі із задоволенням трапезували

Ну хіба ж це зараз на часі? Але рідня з Сумщини, яка певний час пожила у нас, зачепила мого вразливого чоловіка, і Артем закомандував розпочати капітальний ремонт.

А я проти, у нас і так нормальне житло, а не відомо, що завтра буде, навіщо зараз всі збереження вкладати у ремонт?

Справа в тому, що якраз у січні чоловік повернувся з довгострокового відрядження і привіз непогані гроші – працював в Америці.

Коли все це почалося, до нас аж на місяць приїхали родичі з Сумщини – тітка Артема з чоловіком і дітьми.

Спочатку все було чудово. Я накрила щедрий стіл, як належить хорошій господині. Всі із задоволенням трапезували і слухали історії чоловіка про пригоди, в яких йому довелося взяти участь під час поїздки, щоб відволіктися від того, що відбувається у нас.

Потім мої батьки почали розпитувати про плани на майбутнє. А там і родичі чоловіка долучилися до обговорення нашого життя. Плавно душевна розмова перейшла у роздачу непроханих порад.

Мої батьки ніяк не могли вгамуватися з приводу виховання онука. А родичі чоловіка помітили, що нам пора б ушляхетнити житло, бо обстановка нібито виглядає біднувато. Це при тому, що самі жили у тісній малосімейці, де ремонтом з часів її будівництва не пахло!

Мене слова родичів не зачепили анітрохи. А ось Артем одразу після того, як гості поїхали назад до себе, закомандував розпочати капітальний ремонт. Говорить, давай, мовляв, вкладемо зароблені мною гроші і облагородимо житло, щоб і нам було жити в ньому приємніше, і перед гостями не було соромно.

Я почала йому пояснювати, що нам це зараз не на часі. Що може статися з нашим містом, житлом? Не відомо ж. По-перше, все це можна зробити і потім, коли все залагодиться. По-друге, тільк сина до першого класу віддали, багато й так витрат. Про який ремонт може йтися?

Але Артем ображається, що я його не підтримую. А я не розумію, чому його ця ситуація так зачепила. Адже раніше нас обох цілком влаштовувало те, як ми живемо.

І що тільки змушує людей давати непрохані поради? Ось чому просто не стежити за своїм життям? Їх прихистили, дали дах над головою, годували, а вони “віддячили” своєю критикою та повчаннями. Як вмовити Артема отямитися – навіть не уявляю, він вже ремонтну бригаду підшукує.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.