Ми з Шурою дружили з першого класу, бо жили по сусідству. Але в підлітковому віці якось віддалилися одна від одної, почали гуляти в різних компаніях, не ділилися, як раніше, одна з одною усім на світі.
В 9 класі шура завагітніла. Скільки я не випитувала, вона не призналася, від кого. Коли вона була десь місяці на п’ятому, їхня родина – вона, мама, тато і молодша Шурина сестра – виїхали з нашого містечка в іншу область, і наше спілкування взагалі перервалося. Я весь час відчувала, що саме вона не хоче підтримувати зв’язок.
Від Шуриної тітки моя мама дізналася, що Шура народила, а пізніше довчилася у вечірній школі, вступила до технікуму.
У мене ж закрутилося своє життя. Я вже навчалася в університеті, приїздила в наш райцентр на вихідні. І почав до мене залицятися наш місцевий красень Костя, на три роки від мене старший.
Костя мені подобався давно, ще зі школи. Але я тільки тихцем мріяла про нього, адже була малою, а він – таким дорослим. А тут – таке щастя!
Одним словом, ми з Костею вже 5 років, як одружені, у нас підростає трирічна донечка. Переїхали в обласний центр, бо тут з роботою краще, купили квартиру. Все в нас добре.
І ось півроку тому приїжджаємо ми погостити до моїх батьків, і чисто випадково зустрічаю я в центрі нашого містечка свою колишню подругу-однокласницю Олександру. Посміхнулася їй, привіталася, підійшла ближче.
А вона мені й видала замість «Привіт»:
– Ну і як тобі живеться з батьком моєї дитини, мого Славка? – запитала в мене однокласниця Олександра.
В мене очі ледве на лоба не вискочили від здивування. А в наступну хвилину багато що стало на свої місця…
Виявилося, від мого Кості й завагітніла В 9 класі Шура. Забула сказати, що Костянтин з досить заможної родини. Так от, Шуру він не любив, одружуватися з нею не збирався, якось те вийшло після дискотеки, на якій, по суті, 15-річної Олександри і бути не повинно було.
Одним словом, обійшлося батькам Кості те все в кругленьку суму…
***
Шурі я відповіла тоді, що живеться мені з Костею чудово, а до того, що там між ними вийшло, я ніякого відношення не маю.
Довго я в той день ходила вуличками рідного містечка, все думала, як же бути мені тепер з цим знанням.
Поговорила з чоловіком тільки наступного дня, коли охолола і все зважила.
Костя зізнався, що вже потім часто думав про сина, але батьки їхні – його і Олександри – домовилися тоді, що родини їхні ніяк не будуть пересікатися, що те, що трапилося між дівчиною і хлопцем, має лишитися не розголошеним. Що Шура й Костя повинні жити кожен своїм життям, наче нічого й не було, а рішення Олександри народжувати – це повністю її вибір, який підтримали її батьки.
Ось так і вийшло, що в моєї однокласниці син від мого чоловіка… Ще й безбатченко, бо Шура так і не вийшла заміж поки що.
Я сказала Кості, що зможу лишитися з ним, а в нашій родині будуть лад і мир тільки тоді, якщо він віднині підтримуватиме сина.
Ось вже півроку, як Костя платить на свого старшого сина Святослава аліменти, Шура навіть дає хлопчика іноді Кості і він привозить його до нас на кілька днів. Можливо, такі тимчасові «канікули» без дитини дадуть їй можливість влаштувати своє особисте життя.
На даний час мене все влаштовує, я рада, що син чоловіка тепер має батька і спілкується з сестричкою, нашою донькою Міланкою.
І добре те, що Олександра живе не в одному з нами місті…
Автор – Олена М.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, okd1
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
