fbpx

Ну й ось на порозі мій колишній зять Роман – прийшов на ювілей, привітав першим, з’явився з тортом моїм улюбленим і букетом чайних троянд. Галинка звинувачувала у всьому себе, постійно була засмучена. Спочатку, звичайно, зверталися до лікарів, а потім у хід пішли всякі знахарки з сіл , храми й монастирі, цілющі джерела

Ну й ось на порозі мій колишній зять Роман – прийшов на ювілей, привітав першим, з’явився з тортом моїм улюбленим і букетом чайних троянд.

Розповім нашу історію спочатку. Коли моя дочка Галинка вийшла заміж, я була на сьомому небі від щастя. Рома плекав мою Галинку, наче квіточку, робив все для її блага. Вони були ідеальною парою, яка ніби й не сперечалася ніколи.

З Ромчиком у нас завжди були чудові стосунки. Він ставився до мене з повагою, був готовий прийти на допомогу кожної хвилини, прислухався до моїх порад. Після весілля молодята почали жити окремо, потихеньку виплачували іпотеку. Але при цьому ні в чому собі не відмовляли. Пощастило і вдома, і на роботі – грошей їм на все вистачало.

Через кілька років Романа підвищили, донька теж не відставала. Купили вони власними силами машину, щоліта їздили відпочивати за кордон. Душа раділа, коли я дивилася на них!

Так минуло 10 довгих та щасливих років. Щоправда, було щось дуже важливе, чого моїй Галинці й Ромі не вистачало – звичайно, я про дітей.

Останні кілька років усі думки дочки  й зятя були зациклені лише на одному. Але лелека до них не прилітав. До кого вони тільки не зверталися! Спочатку, звичайно, до лікарів, а потім у хід пішли всякі знахарки з сіл , храми й монастирі, цілющі джерела тощо.

Я в таке просто не вірю, але дочка була готова на все. Але нічого не допомагало.

Галинка звинувачувала у всьому себе, постійно була засмучена. Я намагалася їй допомогти, але ви самі розумієте: насильно милий не будеш. Дійшло до того, що Галина захотіла розлучитися. Я не втручалася в їхні стосунки, хоча розуміла, що дочка робить величезну помилку.

Роман не хотів розлучення, він любив її, незважаючи ні на що. Але водночас йому дуже не хотілося завдавати Галині ще більше болю. І він погодився. Напевно, це було най тихіше і мирніше розлучення, яке тільки можна уявити. Щоправда, якщо чесно, я вірила, що це далеко не кінець.

Душу матері не обдуриш. Цього року на день народження першим мене привітав мій колишній зять. Все ж таки у нас збереглися гарні стосунки, і я цьому дуже рада. Роман наговорив мені приємних слів і сказав, що приїхати не зможе – відрядження в столиці.

Я не дуже засмутилася, бо не думаю, що Ромі варто зайвий раз бачитися з Галинкою. Минув рік після розлучення, але вона й досі не може відійти.

І ось на годиннику 18:00, стіл уже накритий, все готове. Лунає дзвінок у двері, йду відчиняти.

На порозі стоїть моя донька з усмішкою до вух, а з нею – Роман, світиться від щастя.

“Сюрприз!” – в один голос сказали вони. І тут я зрозуміла. Діти зійшлися кілька місяців тому, але не хотіли мені говорити. Вони ще на той момент не розуміли, до чого все приведе. Але тепер Галина й Роман твердо вирішили спробувати заново. І я шалено цьому рада!

Мабуть, найкращого подарунка на ювілей і не придумаєш! Відчуваю, що цього року успіх усміхнеться нам ще не раз, попри всі негаразди й обставини. Адже кохання всепереможне! Я в це вірю. І вже бачу, як заколисую свого онука чи онуку, а Галинка з Романом будують плани на майбутнє. Нехай все буде саме так! Миру нам всім і щастя!

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page