Ну й що ви думаєте? Приїхала рідня Галини Василівни ще за два тижні до Великодня, і нікуди, як я бачу, не збираються. Родичі свекрухи – ще ті “штучки”.
Я все поясню, і мені цікаво, на чиєму боці ви будете, що порадите. У нас двоповерховий будинок в приватному секторі Чернівців, сад і ділянка землі.
Живемо в будинку я, чоловік Олексій, наш син і свекруха Галина Василівна. Будинок оформлений на чоловіка, багато фінансів у нього вклала свекруха.
Льоша має дві старші сестри, а у них вже дорослі діти. І ось через них усіх моє життя схоже на суцільний драматичний серіал.
Одна сестра живе з чоловіком як кішка з собакою, у них однокімнатна квартира. Працює її чоловік тиждень через тиждень, тому коли він удома – вона з 16-річною дочкою у мами, тобто у нас. Так, живуть вони на нашій половині, бо чимало їдять і свекруха не хоче їх годувати. Так і каже.
Друга сестра поселила у Галини Василівни свого 24-річного сина. Свекруха постійно носить до нас прати його дяг, домашній і робочий бо у неї машинка старіша і без сушки. А у нас чого ж – нова, велика, сушка окремо. Можна всій вулиці прати! От тільки комунальні нам ніхто не відшкодовує.
А от на свята мекне взагалі трясе, коли всі вони – сестри Олексія з чоловіками і дітьми з’їжджаються разом всі до нас. Я просто хочу одного – щоб їх тут взагалі не спостерігалося. Але вони наїхали ще за два тижні до Великодня, і нікуди, як я бачу, не збираються.
Як їх попросити на вихід – поняття не маю, це ж рідні люди. Хотіла до своєї мами поїхати з диною, але у мене робота, я не можу. А дома цей табір, якому готувати. прибирати за ними.
Я вже вночі погано сплю котрий день. Мені від них нічого не потрібно, я просто хочу жити спокійно, без них у домі. Чоловік каже, що вони приїхали до його матері, і вона має право бачити своїх дітей та онуків тоді, коли хоче.
А мені місця нема вдома через, та і якби вони не жити тут тижнями, то нам з чоловіком було б набагато легше у фінансовому, плані і у всьому іншому. Ми просто не можемо жити власною родиною!
Але, як я вже сказала, будинок це Олексія, тому нікуди він з нього не поїде. Родичам він і свекруха відмовляти не вміють і не хочуть, а ніякого особливо права голосу на маю. І що мені тепер робити? Як жити? Я на таке на постійній основі аж ніяк не згодна, але як щось змінити – гадки не маю.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
