Ну й туди їй дорога, моїй дочці, раз вона за того старого іспанця заміж зібралася! Я ж залишу все молодшій дочці й онучкам, раз старша у 55 років вирішила за того іспанця 80-річного заміж йти і там лишитися. Я взагалі не розумію, чого було з Чернівців виїздити. А їй, бачте, життя захотілося влаштувати і світ побачити!
Я взагалі не розумію, чого було з наших Чернівців виїздити. Але саме так зробила моя старша 55-річна Людмила дочка рік тому. Жила вона до виїзду закордон зі мною у двокімнатній квартирі, турбувалася про мене.
Треба сказати, що особисте життя в старшої дочки Людмили не дуже склалося. Вона двічі вдова, з єдиним сином не дуже близька.
І ось коли розпочалося вторгнення більше року тому, моя молодша дочка Ірина і не думала кидати мене, кудись їхати, адже у нас на заході країни – спокійно. Ірина і її дочки стали волонтерами, допомагали переселенцям. А зять пішов захищати Україну, бачимо його раз на кілька місяців, молимося й чекаємо.
А от Людмила все залишила і виїхала в Іспанію, якась подруга чи однокласниця там в неї. Але в цій країні вона осіла не одразу, а спочатку об’їздила, скориставшись нагодою і відкритими кордонами, всю Європу, нам тільки фото надсилала з різноманітних красивих місць.
А потім подруга запросила Ніну в Іспанію, там дочка влаштувалася покоївкою до старої пані, яка має брата удівця. З ним і зійшлася Люда, зараз вони збираються одружитися і навіть запропонували нам з Іриною і дітьми приїхати на їхнє невеличке торжество, яке запланували на вересень.
Але ми не поїдемо. У мене паспорта нема закордонного, та й ми взагалі ображаємося на Людмилу, як так можна – в такому віці все покинути й бути такою легковажною! А найгірше, що цей іспанець старший за мене, тільки уявіть!
І я прекрасно розумію, чому Людмила виходить за нього – спадок хоче, адже в того немає рідних дітей, зате є будинок в передмісті Барселони. Ось так.
Ну та й хай собі Людмила влаштовує своє життя, як вважає за потрібне, це, зрештою, її право. Але я вирішила все своє майно – дві квартири, дачу й машину – залишити молодшій дочці й онучкам, раз старша у 55 років вирішила за того іспанця старого заміж йти і там лишитися.
Люді, бачте, життя захотілося влаштувати і світ побачити! Завтра піду до нотаріуса складати заповіт на молодшу дочку, адже вона мене догляне в разі чого, я вже далеко не молода людина.
Всім миру й добра, будьте щасливі!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, ibilingua.com.
