fbpx
життєві історії
Ну не можу я довго, більше двох годин, у свекрухи в квартирі знаходитися, а вона й чоловік ображаються. Моя мама, хоч їй і 73 роки, чистюля, а у свекрухи кругом пил, старечий запах, підвіконня місяцями не протерті, раковини – те саме, посуд, банки якісь тиждень немиті можуть лежати, хоча вона сама живе, невже важко тарілку після себе одразу сполоснути?

Ми з чоловіком живемо в тому ж самому місті, що і мої батьки, і його мама. Тільки ми в центрі, а вони в передмісті. Діти наші вже дорослі. Живуть окремо, переїхали до столиці і облаштувалися там.

Коли ми їдемо провідати моїх батьків, то обов’язково заїжджаємо і до свекрухи. Але не можу я довго, більше двох годин, у свекрухи у квартирі знаходитися, а вона й чоловік ображаються.

А справа ось в чому.

Моя мама, хоч їй і 73 роки, чистюля, у батьківському домі (вони з татом живуть у приватному секторі) ніде ні пилиночки, білі скатертинки, на кухні і у ванній кімнаті все аж сяє. І це при тому, що мама досі у лікарні працює!

А у свекрухи кругом пил, старечий запах, підвіконня місяцями не протерті, раковини – те саме, посуд, банки якісь тиждень немиті можуть лежати, хоча вона сама живе, невже важко тарілку після себе одразу сполоснути? Штори на вікнах аж чорні, пере їх раз на п’ять років, напевне. Підлога віника й швабри місяцями не бачить…

І головне, я чоловіку і їй самій сто разів пропонувала: самі у неї приберемось, або службу клінінгову підключимо чи спеціальну людину, яка за гроші все там вимию-вичистить.

Так свекруха – ні в яку, щоб в її квартирі хтось, крім неї, хазяйнував. А чоловік каже: облиш маму, не чіпай, нехай живе, як хоче.

Але мені до нееї здити доводиться! Вона ще й наготує якесь пригощення, покладе на ті тарілки, у яких зворотна, нижня сторона жовта і аж липне… Фу, до них через силк доторкнутися можу, не те, щоб ще й їсти. Вигадую щось то про відсутність апетиту, то кажу, що наїлася вадома чи на роботі… мені взагалі х її квартири чим швидше втекти хочеться. Бо вона її ще й не провітрює нормально,

Чоловік і свекруха розуміють, чому я так поводжуся, ображаються, але я нічого з собою зробити не можу! Вже пропонувала чоловікові, щоб я взагалі до його мами не їздила, але він вважає, що це не припустимо, що це неповага до неї з мого боку… Воно, можливо, і так, але я вже втомилася щось вигадувати, щоб не поїхати, а самих цих поїздок чекаю, як кару якусь.

Не можна так говорити, але самі розумієте, про що я вже іноді думаю: не було б її, не було б у мене такої проблеми… Прости мене Боже!..

Спеціально для видання Ibilingua.com.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page

facebook