– Уявляєш, заходжу вчора на кухню ввечері – зять сидить за столом, їсть, – розповідає Сорокавосьмирічна Лілія. – Десята година вечора, можна б вже і не набивати шлyнок на ніч, але це добре. Купив шматок сиру, з півкіло, напевно, відрізає від нього скибки і жує! Прямо так, без хліба, без нічого навертає! Хочете, каже, сиру, Лілія Костянтинівна? Я йому кажу – Сергію, мовляв, ну хто ж так робить? Візьми, приготуй собі пару бутербродів тоді вже, співаєш нормально. А він мені – а я хліба не хочу! Без нього смачніше! .. За матеріалами
– Ліль … Ти так розказуєш, як ніби він чорну ікру ложкою їсть без хліба, а не кілька скибочок сиру собі відрізав …
– А я не здивуюся, якщо він і ікру ложкою навертати почне! – запально відповідає Лілія. – Людина абсолютно без гальм якихось в плані харчування! Як так можна! У мене в голові не вкладається! ..
… Зять з’явився у Лілії порівняно недавно – півтора року тому донька Олена вийшла заміж. Живуть молоді поки разом з батьками – чекають, коли добудують їх квартиру. Орендувати житло з самого початку всім здалося нелогічним: і грошей шкода, і в батьківській квартирі місця більш ніж достатньо. Дітей у молодих поки немає, всі в родині цілими днями працюють, додому приходять пізно ввечері – Чи ж не уживуться? І молоді, і батьки – люди позитивні, активні, виховані, ділити їм нічого. І зять Лілії, взагалі-то, подобався з самого початку.
Але ось невдача – Лілію стpашенно дратує те, як зять харчується. Вона в шoці і від того, СКІЛЬКИ він їсть, і від того, ЯК, і від того, КОЛИ … При тому, що зять нормально заробляє і харчується на свої, всі скaндали і непорозуміння у них – через їжу.
– Вибач, але я тебе не розумію! – каже Лідії подруга. – Тобі їжі шкода, чи що? Але ж не вiйна, не останній шматок! Достаток у вас в родині цілком нормальний – четверо працюєте, всi на хороших роботах, утриманців немає. Ну не голодуєте вже точно. Ну скільки може коштувати півкіло сиру, навіть дуже хорошого? Невже прямо так відчутно для бюджету? ..
– Розумієш, він не їсть, а жере! – гірко зітхає Лілія. – Я не люблю цього слова, ніколи так не говорила про людей, але це так! Мете все поспіль, не озираючись навколо! Ніколи не запитає, а чи всі їли, може запросто знайти ввечері в холодильнику півпательні смаженого м’яса і з’їсти в один присід.
– М’ясо любить, значить?
– Не те слово … І не тільки м’ясо. Може вночі встати, залізти в холодильник, посмажити собі яєчню з п’яти-восьми яєць. Перший час я навіть лякалася – зберуся що-небудь готувати, точно знаю, що були яйця, багато. Полізу – і немає жодного! Думаю вже, може, у мене з головою щось не те? Ну куди вони поділися? Не можна ж за один присід з’їсти без малого десяток яєць? Виявляється, можна … Але м’ясо, це так, приcтpасть. Гарнірів взагалі не визнає, може покласти собі в тарілку п’ять-шість котлет! І щиро не розуміє, а що не так?
– Слухай, ну він мужик все-таки. Колишній спортсмен, гора м’язів. Йому треба харчуватися, напевно, не так, як дівчинці. Просто Оленка у тебе мало їсть, і ти сама вічно на дієті. Тому тобі, напевно, дивно це все …
– У мене чоловік – теж не худоребрий! Високий чоловік, спортом займався в юності, але ми ніколи такими порціями не їли! Я навіть не знала, що так можна! Шість м’ясних котлет – це на сім’ю з трьох осіб на два рази! А Сергій може з’їсти їх за чаєм і не помітити! ..
… Сергій щиро не може зрозуміти претензій своєї новоспеченої тещі. Хлопець він не хитрий, не жадібний, їжу не приховує. Крім того, що вкладається в сімейний бюджет, постійно купує і приносить до столу якісь делікатеси, пригощає всіх. Останнім часом вирішено, що вони з дружиною будуть харчуватися окремо, на свої. І готує Сергій на них з дружиною сам, щоб не ускладнювати Олену. Але теща все одно незадоволена.
– Справа не в грошах абсолютно! – сердиться Лілія. – Мені не шкода продуктів. І не важко готувати це злощасне м’ясо. Але просто … невже зять не розуміє, що це шкідливо, так їсти?
Сергій, звичайно, не може тещі невдоволення не помічати. Навіть коли Лілія стримується і нічого не говорить.
– Ну не можу я їсти каші і бульйончик, – знизує плечима Сергій. – Тобто можу, але мені від них ні жарко, ні холодно. Ну не наїдаюся я так! Я дуже радий за тестя, що йому досить жменьки крупи і гілочки кропу. Мені – мало! І я не розумію, чому я не можу сісти і нормально поїсти, без докірливих поглядів і важких зітхань. Ну невже я собі на шматок м’яса не заробив? Дефіциту немає, продуктів в холодильнику досить, ніхто не голодний. Не розумію, в чому проблема?
Звичайно, напевно, це було помилкою з самого початку – жити разом з батьками, міркує Сергій. Але тепер уже з’їжджати якось нерозумно. До отримання ключів залишилося зовсім небагато, кілька місяців, може, півроку. Немає сенсу йти на орендовану.
– За півроку він просто зжере нас з потрохами, – невесело жартує Лілія. – Чесно кажучи, боюся вже дочку і відпускати з таким чоловіком. Як вони жити-то будуть? …
***
Як вважаєте, хто в цій сім’ї виглядає більш негарно – теща, яка лізе в черговий раз в рот зятю, або зять, який багато їсть?
Може, у тещі відхилення якесь? «Пунктик» на цій нещасній їжі? Ну адже тітка сорока восьми років не голодувала, без хліба не сиділа, та й зараз живе «вище середнього». Але для маразму начебто ще зарано …
А може, у вашій картині світу це зять нездоровий? Якщо є відхилення, то це у нього. Теща права, не можна стільки жерти. Сергію треба вчитися обмежувати себе. Дотримуватися режиму харчування, урізноманітнити меню, їсти більше овочів …
Ви на чиєму боці? Що думаєте?
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
