fbpx

Ну не сподобалось мені те, що на Різдво діти поїхали в Карпати. Це ж сімейне свято. Чуло моє серце, що ще ця дівиця нам наробить чуда. Щоправда, на Новий рік запросили нас до себе в гості, там і свати прийшли і стіл був дуже гарно накритий. На моє здивування в квартирі було досить чисто. Тут вже моє серце трохи відтаяло і я навіть трішки заспокоїлась. Питаю їх, коли мені внуків подаруєте, а невістка каже, що ще неготова стати мамою

Ніколи не могла й подумати, що таку невістку невдячну приведе нам наш син.

Так сталось в житті, що після народження сина, ми з чоловіком більше не змогли мати дітей. Хоч і дуже хотіли і мріяли про велику сім’ю.

Свого сина ми назвали Андрієм, на честь його дідуся, батька мого чоловіка. Всі ці роки ми піклувались про нашого синочка і дбали щоб забезпечити його майбутнє.

Хоч ми і не заможні люди, та все ж таки на дев’ятнадцятиріччя купили сину машину. Житлом наш хлопець був вже забезпечений, адже на його сім’ю чекала квартира, яку у спадок він отримав від дідуся Андрія. Щоправда, зараз вона приносить прибуток нашій сім’ї, адже здаємо її в оренду.

Так швидко пролетіли роки, що ми не встигли й помітити, як наш синок вже доросла людина.

Працює наш Андрій на фірмі, займає хорошу посаду. Зарплата пристойна, тай хлопчина він мудрий,, гарно вчився в школі і ці знання його ведуть далі по житті.

Ми з чоловіком ніколи не жаліли грошей на освіту сина, бо добре розуміли, що за цими знаннями його світле майбутнє.

Хлопець в нас виріс культурний і вихований, завжди з повагою відноситься до людей, шанує сімейні традиції і любить життя.

Завжди дбає про нас і майже всі сімейні свята ми проводимо разом, адже це важливо для нас усіх.

Та рік назад, як син наш вирішив одружитися. Привів нам на знайомство дівчину. Спочатку Оксана, так звали дівчину нашого Андрія, видалася нам дуже сором’язливою і скромницею.

На першому знайомстві вона навіть очі боялась зайвий раз підняти у наш бік.

Та за цей рік вона нам стільки насипала солі, що в голові не вкладається, як так вона зуміла обкрутити нашого сина. Звісно, що молодята після ремонтів переїхали на дідусеву квартиру.

Стали жити окремо я й не перечила. Але моя невісточка почала бути проти того, щоб я до них навідувалась коли мені заманеться. Виявляється я маю питати в неї дозволу, чи можна прийти.

Десь моє серце чує, що тут пахне чимось нечистим. Мабуть господиня вона нікудишня, я й навіть не знаю, чим вона годує мого сина, бо Андрій мені нічого розповідати не хоче, лише просить не лізти в його сім’ю.

Та найбільшим подивом для мене було, що на Різдво, діти поїхали в Карпати.

Як так, це ж сімейне свято? Я просто здивована від цієї дівиці. Щоправда, на новий рік запросили нас до себе в гості, там і свати прийшли і стіл був дуже гарно накритий.

На моє здивування в квартирі було досить чисто. Тут вже моє серце трохи відтаяло і я навіть трішки заспокоїлась. Питаю дітей коли мені внуків подаруєте, а невістка говорить, що ще неготова стати мамою.

Я просто спантеличена від тої вертихвістки. Живе в своє задоволення і зовсім ніякої поваги до старших немає. Ще й мого сина намовляє, щоб менше мене слухався.

Ой, чує моє серце, що ще наплачусь я від тої дівиці. Шкода тільки сина, адже йому бажаю як найкращої долі, бо це єдина моя дитина. І хочеться захистити його від всього поганого.

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page