– Ну не треба боятися! Моя мама чудова жінка! Вона у мене дуже тямуща, та і я ж уже не хлопчик і можу сам приймати відповідальні рішення!
Сашко однією рукою відкривав вхідні двері, а в другій руці стискав руку юної, тендітної дівчини з величезними карими очима і пшеничним волоссям.
– Мамочко, привіт! Хочу тебе познайомити з Веронікою! Ми прийняли рішення жити разом!
– Добрий день! – ледь чутно промовила Вероніка.
– Вітаю, Вероніко! Ви не соромтеся, проходьте!
– Сашку, ви з Веронікою проходьте на кухню, я щойно смачненького наготувала. Не соромтеся, сідаєте їсти. А я пішла поки речі позбираю, ви їжте, – і Тамара Петрівна пішла в кімнату.
– Мамочко, які речі? Ти про що? Я ж сказав тобі, що ми з Веронікою вирішили, що будемо жити разом.
– Синочку, я все зрозуміла. Я дуже рада за вас з Веронікою! Мене дуже радує, що я змогла виростити такого самостійного і відповідального чоловіка. Я все зрозуміла, вирішили жити разом. Це просто чудово, і я нічого не маю проти вашого спільного проживання. Я піду поки зберу твої речі, а ви йдіть з Веронікою поїжте.
– Мамочко, які речі? Ти вирішила, що ми повинні піти?
– Синочку, звичайно! Ти ж вже зовсім дорослий, якщо ти прийняв таке відповідальне рішення, я думаю, що ти все добре обміркував. Я розумію так, що ти готовий для створення сім’ї і впевнений в тому, що зможеш взяти на себе відповідальність за свою сім’ю на себе. Ти впевнений в тому, що вже зможеш сам забезпечити себе і свою дружину. Я щаслива, що у мене вийшло виховати такого дорослого і серйозного чоловіка. Я дуже рада за тебе і Вероніку!
– Мам, ми ж хотіли жити разом з тобою…
– Ви вирішили жити зі мною? Я не думаю, що Вероніці сподобається жити разом зі свекрухою. Ти ж розумієш, що все добре буде тільки спочатку, та й то, це буде тільки ілюзія. Пізніше почнуться сварки і конфлікти, а згодом ви тепіти не будете мене, а я вас. Ви почнете свариться через мене між собою, а звинувачувати будете в цьому мене, а я буду ображатися на вас. Ви готові до цього? Вероніко, ви хіба про це мріяли?
– Ні. – тихо промовила дівчина.
– Ти ж бачиш синочок, Вероніка також цього не хоче, та й тобі таке життя ні до чого. Ти ж сам розумієш, що дорослі діти повинні жити окремо від своїх батьків. У дітей має бути своє життя. Якщо ти так вирішив, то так тому і бути. Я буду дуже рада, якщо ви почнете жити разом!
– А де ми буде жити? Ти нас виганяєш? До Вероніки в гуртожиток нас ніхто не пустить, а її батьки живуть в селі. Нам що, знімати квартиру? Але у нас немає грошей для того, щоб за неї платити, ми ж навчаємося ще, не працюємо. А жити тоді на що, якщо ми за квартиру будемо платити?
– Ви ж уже зовсім дорослі і дуже самостійні, я так думаю, що ви вже це все продумали, – вела своє тамара Петрівна. – Ти можеш перевестися на заочне і піти працювати, щоб у вас були гроші на оплату квартири і на продукти. Якщо між вами є любов, значить у вас все вийде. Вероніко, як ви вважаєте, я правильно кажу, ви зі мною згодні?
– Ну так…
– Ти ж бачиш, синку, як чудово все складається! Любов – це найважливіше в житті. А зараз йдіть обідати, а я пішла Сашкові речі збирати. Я вам грошей дам на перший час. Ну а потім станете самостійними і будете себе самі забезпечувати.
– Мамо, ти поки речі не збирай… Ми вийдемо спочатку з Веронікою поговоримо, прогудяємося, а потім все вирішимо…
Сашко і Вероніка вийшли на вулицю, а Тамара Петрівна дивилася з неприхованим хвилюванням у вікно, вона ледве стрималася, щоб не вибігти за ними. Син з дівчиною стояли біля входу в під’їзд і щось бурхливо обговорювали. Потім Вероніка відштовхнула Сашка і побігла кудись. А він просто стояв і дивився їй у слід…
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
