Десь років три тому моя дочка вирішила відмовитися повністю від будь-чого мучного. Так, вона трішки схудла (але повною вона й не була), говорить, що стала краще себе почувати.
Але ж мій зять і онуки-підлітки так люблять смачненьке-печене! Я свого часу працювала на хлібозаводі на випічці, тому це мені дається, і я завжди рада пригостити близьких запашними смаколиками.
Хлопці-онуки частенько до мене забігають, я їх завжди радую пиріжками, тортиками. А коли в мене є час, сама несу дочці й зятеву пригощення (вони живуть недалеко), бо ж знаю, як зять полюбляє мої пироги, бере завжди печиво, вергунчики, пончики на роботу до чаю.
Моя дочка сама такого ніколи не готує, а тепер ще й почала забороняти їсти мучне чоловікові, хлопцям. Я чула не раз, як вона говорить синам, зятеві:
– Не хватайте багато, з’їли по одному – і досить, це не корисно, а ти, мамо, перестань вже нас всіх розгодовувати.
Я мовчала у відповідь, бо знала, що чоловіки мені вдячні і радіють гостинцям. А я ж завжди напечу чогось смачненького і їм несу від усієї душі.
А вчора прийшла з вергунами, дивлюся, а собака біля хвіртки їсть зі своєї миски розмочені у воді пиріжки, які я позавчора принесла… Образливо стало до сліз, вирішила поговорити з донькою.
Говорю їй:
– Оксано, ну хіба так можна? Це ж повна неповага до мого труда, моїх старань. Сказала б, що зовсім вам не треба нічого нести… Так, ти казала, але ж я думала, що все-таки зять й хлопці їдять, а воно он як, для собаки стараюся…
Дочка відповіла, що натяків я не сприймала, а сказати прямим текстом означало мене образити. Можна подумати, що так, як вийшло – «не прямим» – краще…
Я пішла. Звісно, смаколиків я їм більше не ношу. Коли забігають онуки – пригощаю з задоволенням. А на дочку… На дочку на душі – образа.
Автор – Олена М.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
