Ми з села, але син наш, як кажуть, вибився в люди. Добре навчався, вступив до університету в обласному центрі. Вивчився, відкрили з другом спільний бізнес.
У 27 років привів до нас на знайомство майбутню невістку, і я зразу помітила, що дівчина не з простих.
Так і виявилося, тато в неї якийсь високопосадовець, мати – власниця салону краси. Тобто, родина в них досить заможна, ми їм в цьому плані не рівня, хоча і син і допомагає останні роки, ремонт у будинку гарний зробили. Але мова про те. щоб мені хтось допомагав з хатніми обов’язками, прибиранням, ніколи не йшла не йде, з усім справляюся сама, хоч ще і на роботі.
В той найперший візит майбутня невістка Оксана пройшла у кімнати, не роззувшись. Я тоді на це подивилася крізь пальці, але неприємно все ж стало. Потім син Роман пояснив, що вона так звикла, що вони і вдома не роззуваються, бо в них є прибиральниця… А ще, бачте, так прийнято в Америці і в Європі, де Оксанка з батьками регулярно бувають.
Ну, нам так н жити, одним словом.
Але коли вони вже розписалися, я думала, Оксана зрозуміє і проявить такт і повагу до батьків чоловіка. Але я помилялася. Все навпаки загострилося.
Невістка любить бувати у нас на свіжому повітрі, ласувати домашніми фруктами, овочами, молочком, м’ясом. Але ходити босою або в домашніх капцях – то не для неї бо вона ж – пані…
Ну, не роззувається – то не роззувається, хоч мені і неприємно, та я вже звикла, грець з нею.
Але що витворяє малий!
Справа в тому, що онучок, а йому п’ять років, дуже полюбляє м’ясо у будь-яких проявах. І ось що ця дитина витворяє, коли ніхто не бачить, тай у присутності дорослих, в принципі, теж: як десь на столі, або навіть у холодильнику стоїть, на приклад, каструля з супом, борщем, чи будь якою першою або другою стравою, де є щось м’ясне – він вилазить на стілець чи прямо на стіл і залазить руками в посудину, хапає те, що йому до вподоби, розбризкуючи навкруги рідину чи розкидаючи кашу там чи картоплю… А піймаю “на гарячому” і зроблю зауваження – Ростик в сльози і жалітися до мами.
І скільки я вже казала йому взяти хоча би ложку – марно, малий далі робить за своєю дивною звичкою, як йому подобається.
Я питала в невістки: він і дома так робить? Оксана відповідає, що ні, дома зовсім інші порядки, там готує куховарка, а він чужих соромиться, а тут в селі веде себе вільно, він же дитина, а мені, мовляв, шкода м’яса чи важко прибрати?..
Та ні, не шкода і не важко… Та гріх казати, але я рада, що бувають вони у нас досить не часто. Сина б тільки хотілося частіше бачити. Але допомагає, не забуває – і на тому спасибі.
І все ж мені не зрозуміло: ну невже так важко роззутися, коли заходиш до кімнат? Адже це, насамперед, неповага до моєї праці! І хіба важко навчити п’ятирічну дитину не лазити до каструлі по м’ясо руками, розхлюпуючи бризки по всій кухні? Так, вони там звикли, що за ними прибирають. Але ж я роблю все сама!
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!